Літо котиться вишнею, стиглим запахом снів на зорі, хюґе-станом –
так буває, коли щонайліпші моменти лягають скарбами в шухляду.
Літо кругле, як сонце, з ароматом суниці, зі смаком шерідану…
Я б усе зберегла, припасла би для тебе, але ти вже позаду:
твій мобільний мовчить, Водафон-покриття зле роз’єднує нашу розмову.
Я б хотіла забрати це літо у осінь, коли бракуватиме світла.
Все найкраще в житті – це оте, що спонтанно було й випадково,
щастя містить в собі Тель-Авів і Дахаб, найкоротші світанки у світі.
Я б хотіла забрати тебе до Червоного моря, в блакитну лагуну,
стати морем, яке без кінця, або вітром, піском, стати рибами в морі –
лише вдвох назавжди! Я тебе, наче скарб, заховала б в єгипетських рунах,
в піраміді Хеопса під плити століть. Тільки б наша з тобою love story
була морем, яке без кінця, була літом, теплом, була світлом прозорим.
Давай разом пройдемо життя непросте і про все, що болить, поговорим…