Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
2025.11.23
20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
2025.11.23
17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
2025.11.23
14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
2025.11.23
14:12
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
2025.11.23
13:17
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
2025.11.23
12:39
Хоча багряне листя впало,
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
2025.11.22
22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
2025.11.22
20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
2025.11.22
20:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
2025.11.22
19:21
Пам’яті Василя Неділька,
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
2025.11.22
14:41
Слухай, світе, мій стогін у ребрах, війною побитих.
То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.
Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,
То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.
Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,
2025.11.22
09:14
Ти казав, що любов не згасає
у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!
Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!
Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Блискавицi серця LXI, караван терцiй
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Блискавицi серця LXI, караван терцiй
1.
караван терцій
болю емаль
жаль мені серця
світла
не жаль
птахо
не бийся
ти у вікно
в осені рисах
мокне воно
мокне
і сухо
стиснену суть
вітер розрухав
падає ртуть
2.
падає голос
тембрами в бас
коло
за колом
блюзами
в джаз
доль грамофоник
крутить мене
голку розгонить
карми сягне
то попускає
що не кажіть
все
що тримає
подих душі
то розриває
колію снам
треками крає
просто хана
3.
пізно шукати
ноти на ніч
мантри крилаті
серця вогні
злив саксофони
труби вітрів
ломлять канони
в джазовій грі
в джунглях перкусій
даху
і ринв
в повному русі
відчаю ритм
треба чекати
неба
і синь
янголе-брате
дай мені сил
4.
рай мені снився
значить майдан
в душу прибився
словом гойда
букви закону
сковані ще
і безборонні
віра
і щем
5.
край мені снився
світ без рабів
янгол спустився
грав на трубі
бавились діти
в наших
і тих
снилося
вітер
сонце котив
6.
ранок з дурману
вибіг
і кляк
в шинах майданних
в холод просяк
б’ють барабани
люди мовчать
нині настане
їм благодать
тим непокорам
гідним небес
стріне їх скоро
той
хто воскрес
скаже
вітаю
діти мої
прошу до раю
в теплі краї
тут
і лелеки
і журавлі
сад недалеко
душі незлі
від побратимів
й вірних сестер
небо незриме
чистий етер
7.
нота по ноті
пісні ковток
кляпом у роті
море квіток
душі палають
свічі горять
ні
не вмирає
наша зоря
ні
недаремно
світ порожнів
в час цей буремний
в згарищах днів
8.
видих до вдоху
неміч
і крик
тане потроху
лиш до пори
далі
рішучий
бій що трива
серце озвучить
рідні слова
плач
неодмінний
мова
гармат
як нам
у війнах
класти хлоп’ят
як нам дивитись
в очі батькам
слізьми пролитись
їм по щокам
9.
так не буває
на
і бери
той здобуває
хто не коривсь
серце гаряче
б’ється в борні
плаче
і бачить
край у вогні
місце під сонцем
той здобува
хто на вогонь цей
не на словах
з покликом-боєм
кинеться сам
слава героям
смерть ворогам
19 Жовтня, 2015
караван терцій
болю емаль
жаль мені серця
світла
не жаль
птахо
не бийся
ти у вікно
в осені рисах
мокне воно
мокне
і сухо
стиснену суть
вітер розрухав
падає ртуть
2.
падає голос
тембрами в бас
коло
за колом
блюзами
в джаз
доль грамофоник
крутить мене
голку розгонить
карми сягне
то попускає
що не кажіть
все
що тримає
подих душі
то розриває
колію снам
треками крає
просто хана
3.
пізно шукати
ноти на ніч
мантри крилаті
серця вогні
злив саксофони
труби вітрів
ломлять канони
в джазовій грі
в джунглях перкусій
даху
і ринв
в повному русі
відчаю ритм
треба чекати
неба
і синь
янголе-брате
дай мені сил
4.
рай мені снився
значить майдан
в душу прибився
словом гойда
букви закону
сковані ще
і безборонні
віра
і щем
5.
край мені снився
світ без рабів
янгол спустився
грав на трубі
бавились діти
в наших
і тих
снилося
вітер
сонце котив
6.
ранок з дурману
вибіг
і кляк
в шинах майданних
в холод просяк
б’ють барабани
люди мовчать
нині настане
їм благодать
тим непокорам
гідним небес
стріне їх скоро
той
хто воскрес
скаже
вітаю
діти мої
прошу до раю
в теплі краї
тут
і лелеки
і журавлі
сад недалеко
душі незлі
від побратимів
й вірних сестер
небо незриме
чистий етер
7.
нота по ноті
пісні ковток
кляпом у роті
море квіток
душі палають
свічі горять
ні
не вмирає
наша зоря
ні
недаремно
світ порожнів
в час цей буремний
в згарищах днів
8.
видих до вдоху
неміч
і крик
тане потроху
лиш до пори
далі
рішучий
бій що трива
серце озвучить
рідні слова
плач
неодмінний
мова
гармат
як нам
у війнах
класти хлоп’ят
як нам дивитись
в очі батькам
слізьми пролитись
їм по щокам
9.
так не буває
на
і бери
той здобуває
хто не коривсь
серце гаряче
б’ється в борні
плаче
і бачить
край у вогні
місце під сонцем
той здобува
хто на вогонь цей
не на словах
з покликом-боєм
кинеться сам
слава героям
смерть ворогам
19 Жовтня, 2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
