Жоден ворог не пройде, там де дружба процвітає!

По сніданочку в саду ведмежата гарно грають.
Закінчивши чехарду, спільно казочку складають. Казка ця про квіти є, квітнуть там: ірис, рум'янок, мак, дзвіночок, і, авжеж, цвіт троянд - пахкий серпанок.
Дружно, весело живуть. Не гнівлять, не ображають. Квіточки малі ростуть, маму й тата поважають.
Цвіт дзвіночків кожен день будить їх на фіззарядку:
- Дінь-дон-дінь...
Прокидатися не лінь. Всі бо держаться порядку.
Тут нема чваньків-квіток, бо ніхто не зазнається. Всім стачає пелюстОк, сонця вдосталь дістається.
В дружбі з бджілками вони, спів птахів квіткам - утіха.
Тільки що це?! Бур'яни! На чолі - пирій. Йой, лихо!
Йдуть ворожих військ ряди на квітучу ту державу. Гасло їх - "Не пощади!". Боягуз зі стрАху зрадив.
Стогнуть крихітки рясні — топчуть їх бо вражі ноги.
- Хто є поруч, підможіть! - пролунав сигнал тривоги.
Мак ліхтарик запалив, вогник цей попереджає: Крийсь, малечо, у траві! Ворог лютий наступає!
Та хоробрі всі квітки, їм таїтись не пристало.
- Не пройдуть тут вороги! - це настурція сказала.
- Не пройдуть! - гримить майдан: флокси, айстри та жоржини... - В нас загонів хоч нема, та зате ми всі єдині!
І отут-бо, уявіть, щоб квітки ті врятувати, гурт сміливців об'явивсь. Як сміливих хлопців звати?
Карапуз, Малюк, Силань та й Мисько, узявши сапи, "SOS" аларм лиш пролунав, бур'янів чухрають лапи.
Рвуть із коренем вони підлі ворога загони. Переможений пирій!
Будуть чистими газони.
Річ вітальну сад веде, в ній усім він нагадає:
- Жоден ворог не пройде, там де дружба процвітає!