о це круто реально, із латини або з греки перекладати

та й сам текст багатьом сучасним мистцям фору дасть далебі

всякі прочі ріспекти... До


*в очікуванні на віртуальне цекубське, лагідно приобіймаючи
дорогий серцю cupressos....*

Шкода, що на філфаці латину викладали так мало, що неспромога оцінити переклад. А що за формою і змістом він актуальний - немає сумніву.

Знайшов переклад аналогічного вірша у Миколи Зерова. Хто ближчий до оригіналу?
Сподіваюсь на нові переклади з латини.

ПЕРЕКЛАД МИКОЛИ ЗЕРОВА

O, як же хутко, Постуме, Постуме,
Спливають роки! Як не годи богам,
А прийдуть зморшки, прийде старість,
Смерть невблаганна тебе настигне.
Дарма Плутона ти гекатомбами
Щодня благаєш немилосердного -
Його ж підземних пут не зірвуть
Велет лихий Геріон* і Тітій**,-
А всі ми, смертні, щедро згодовані
Землі дарами, маєм до хвиль зійти,
Чи скіпетр*** в світі ми носили,
Чи хліборобське тримали рало.
Даремно бою ми уникатимем
І буйно збитих хвиль Адріатики,
Даремно будем в дні осінні
Вітрових змін стерегтись облудних,-
Однак побачим мляво розгойдані
Коціту хвилі і Данаїд-сестер
Безславну долю, смутку повну,
І ненастанну Сізіфа муку;
Однак покинем землю і власний дім.
Дружину вірну, і з усього добра [464]
Самий тобі повік лишиться
Смутку віщун, кипарис жалібний.
А твій наступник, мудро розтратливий,
Добуде Цекуб**** - із-під семи замків
І марно піде плин коштовний,
Гідний найкращих бенкетів жрецьких.
[* Геріон - міфічний триголовий потворний велетень, який жив десь па крайньому заході відомого тоді світу, на острові Еріфеї (або в Іспанії) і був убитий Ге-раклом.]
[** Тітій - другий міфічний велетень, скинутий у Тартар.]
[*** Скіпетр (грецьке «скептрон», латинське «спептрум»)-відзнака царської влади.]
[**** Цекубське вино - один з вищих сортів вина в стародавній Італії.]

чим більше перекладів, тим ближче оригінал