ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.02.13 22:12
Мена ж
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Лет
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька життів
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
Боже Як Тихо --- блюзова балада
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарєв
2026.02.13 14:57
Холодомор
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Друге засідання нового року
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс. Спостерігається поле образів, в якому сакральне, космічне й наукове не стільки з’єднані логічно, як взаємно розчиняються. "Миро" як ритуальна субстанція

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Розрив часів
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
1989. Весілля №2 (опера-буфа)
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
* * *
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – Морж (The Beatles)
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Сарасате й "Наспіви циганські"
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив…
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
* * *
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Прагнення
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила жінко...
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Туга
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Мовчання
Люд обабіч пливе і від горя відводить свій погляд,
Щільно совісті глас огортає болотяна тиш.
Я ж не можу втекти. З покаліченим воїном - поряд,
Він не раз вже казав: - Кинь вантаж цей, інакше згориш.

Друг нікому не треба. Безрукого кинула жінка,
Із медалі не звариш борщу, і багатства нема...
Не печалься, товарише! Серце у мене як зірка -
Світла стачить на двох, тож хвилюєшся всує, дарма.

Все минулося, світом розвіялись запахи диму,
Зс віконцем горобчик присів на оголену віть.
Закінчилась війна, москалі повтікали із Криму,
У Донецьку Шевченко на площі центральній стоїть.

Вір мені, милий друже. Не варто вставати із ліжка,
Ти у комі поранений спав аж три роки у тьмі.
Я ж ночами не сплю, на холодній софі плачу нишком,
Наді мною схиляються лики померлих, німі.

Не повірив. Помітив у погляді втомленім смуток,
Щира правда для нього не благо - нагострений ніж.
Я питаю Творця: - Із хохлами ось так мусить бути?
Хочеш крові іще? Чи наситився? Що ж ти мовчиш?!

01.12.2018р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-12-02 07:14:06
Переглядів сторінки твору 2281
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.801 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.801 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 11:28:11 ]
У віконці ялини///лапата колишеться віть
інтонаційно отак варто подумати
люблю розлогі вірші

багатства
Щира ж правда для нього - не благо, а в серденько ніж.
ж зайве
серденько пасувало б до вірша про любов
заточений ніж для прикладу
кров......як по ній іти... як жити серед моря крові
чи уявляє хтось себе на війні?
Ось моє.
Навмання

1

Мене підранено...
Ця куля - навмання...
Жгута немає. Вуличка безлюдна.
Повчора троль диванний запевняв,
Що пацифістом бути препаскудно.

От він таврує, п`є - а я в крові.
Липкучі руки... Дефіляди смерті...
Ні поліцейських добрих, ні повій...
Лиш двері в безвість, кулаком підперті.

2

Хилюся на траву. Ламкучий бриль,
Дорожня сумка, блекота і туї.
Свинець застряг у товщі сухожиль.
Штанину непіддатливу шматую.

Недокохала... недо...
Млосно. Шок.
Отак ішла - і на тобі... неждано.
Собаки брешуть... здавлений смішок.
Фор...те...піано...

3

- За що вмираєш? - підступає Тінь. -
Сьогодні ти у мене тридцять третя...
На вибір є хатинка, де черінь,
Або казан... елітний - для поетів...

- Мені б окреме... літепле... село.

Швидка спиняється... Тверезі санітари.
...........................................................
- Цю запроторимо... жива ж... у Фонтенбло...

Лютнева ніч-завія...
Сни-кошмари.






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-02 13:39:31 ]
Перечитувала Ваш вірш декілька разів. Дуже проникливий, з яскравою чоловічою стриманою турботою. Мені здається і "серденько" тут доречно, адже до людини, яка провела стільки часу у комі, ставляться як до дитини, яка робить перші кроки - з обережністю, запобігливістю і острахом раптом зруйнувати досягнуте.
Єдине, мені здається, хохли не дуже вписуються в героїку і воїнів, і їх опікунів, і оспівувачіив. Можливо трохи перефразувати, наприклад:
Я питаю Творця: - З українцями так мусить бути?
Хоча, може Вам хохли більше до душі.
Дякую за отримані враження і переживання від твору.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 13:57:49 ]
Сильнющий вірш в античному ключі.
Річ не у Всевишньому, а в ментальності українців. Тому зайве Його запитувати про долю.
І не суттєве: слід написати "борщу".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 15:05:04 ]
Без справжнього душевного зворушення поезія не пишеться, і ви це довели.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 16:02:03 ]
Потрібно мати перед собою не просто образ, а реальну подію чи людину. І тоді все зійдеться. Інколи дивуюся: як молоді люди, які ще нічого в житті не бачили можуть писати деякі речі? Тільки досвід і глибокі знання можуть дати хороший результат. Хоча можу помилятися, бо світ змінився.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 18:25:34 ]
яли́новий – прикметник
десятий рядок де віть не покращав
звукопис страждає від ввв
Ясно, що від вітру
навіщо писати очевидне...
шліфуйте написане


я - за досконалість ...її можна досягти.
серденько у вірші про чоловіків...таки, нмд...зайве.
повтор
Серце у мене як зірка -

Щира правда для нього - не благо, а в серденько ніж.

Галино Кучеренко, Ви цього не бачите?
А я бачу все відразу.
серце на початку вірша є вже.... Авторе, працюйте на рядком, якщо мої слова для Вас не просто коментар.
Поспіх не на користь.
Вірш ліпший за інші ваші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-02 19:04:15 ]
Дякую. Покращую потроху. На фейсбуці заблокований на місяць і це прекрасно. Є час для вдумливої праці.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 21:00:06 ]
горобчик мене задовольнив....... лишайте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2018-12-02 21:15:36 ]
Мені бачиться закінчення вірша таким:
Я питаю Творця: - З українцями так має бути?
Треба крові іще? Чи вже досить? Що ж ти мовчиш?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-12-02 21:24:58 ]
Ритм порушується, якщо прийняти Ваш варіант, Володимире.
Завершити вірш треба ударніше.
ніж мовчиш рима сумнівна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Кучеренко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-03 20:21:44 ]
Напевно, пані Світлана правильно наполягає, що у чоловічому вірші немає місця середньку. Але тоді немає місця віконцю і горобчику - вікно, горобець, тощо. Чи, зважаючи на символьність твору, взагалі замінити сірого горобця на щось більш символічне: Снігурі і синиці обсіли оголену віть. Ну чи щось таке.
Ножі зазвичай гострять, а точать - у рф, ще доточують (подовжують) короткий одяг.
Згодна з пані Маєю, що завершити вірш можна ударніше, типу :

Я питаю Творця: - З українцями так мусить бути?
Ще тілами і кров’ю не сповнені чаші твої ж?/ Бойовими смертями досягнуто Божий рубіж?/ Чи не зглянеться Він на відвагу і кров впереміж? (Вибачайте за радикалізм).


Проте, ні на чому не наполягаю. Просто долучилась до дискусії. Може автору пригодиться для пошуку, якщо, звісно, не заважають чужі не майстерські думки.
Успіхів!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-05 11:22:45 ]
Подумаю.