ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.03.15 02:02
яду НІ!
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Одинока мелодія Музи
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Назустріч весні
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Просто сон
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
***
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Солдат і мавпа
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
* * *
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Пісня про щастя
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
1922. Сяйте багаттями, синії ночі!
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
***
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
Нерозгадані головоломки
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
***
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
* * *
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
* * *
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Перше серпня
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Серго Сокольник / Вірші

 Не барися!
***андеграунд & класика***


Не барися у постілі.
Змовкли птахи, бо зима,
Та машинопотоки розбудять світанком.
Розпиши-но з апостилем
(що це- ти знаєш сама)
Вірш судомний, мов джига піратського танку.

Вийди кручами до славнозвісних могил,
Де Аскольда і Діра прадавніми зайдами вбито,
Де навала скосила колись до ноги
Нас минулих для того, аби нам майбутнім служити,

Не залякана протягом
Сірих зимових вітрів -
Я увечері всю на собі відігрію -
Ти писатимеш протягом
Часу про протягу спів,
І твій вірш я почути у постілі мрію.

Ти є темряви хтивозірковий політ,
У коханні і творчості неперевершено щира,
Ми творіннями нашими змінимо світ,
І зневірену хибу повернемо в істину Віри,

І своїм я ото стилем
Відповідь-вірш напишу
Про кохання двуєдності тіла і духу,
Вірним ставши апостолом
Грішної тебе, скажу
Як бажаю тебе відчувати і слухать.

Підкорися безсонню. З одвічних часів
Нам натхненно жадання у творчості множить і множить.
Не барися! Хоч соні поети усі,
Та поезії спати без нас усю зиму не можуть.


© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Св. №118120309579

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2018-12-03 22:42:17
Переглядів сторінки твору 1605
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.10.12 16:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-04 04:22:20 ]
Ну, друже,- твій "темряви хтивозірковий політ" пробив наскрізь моє сатиричне серце. Стало радісно, тож я усміхнувся. Дякую. І хоча твір трохи кошлатенький (а в кого вони не кошлатенькі), але має право бути. Так тримати!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-12-04 19:54:15 ]
Сашо, Сашо...) Якби ото та у когось та були такі гладенькі, як у мене "кошлатенькі")))))))))))))))))))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-05 04:00:28 ]
Твоя правда, друже. Зараз модно писати якомога загадковіше. Аби читач загубився у глибинах мислі автора. Абстрактні фразеологічні звороти та дивакуваті неологізми вважаються за ознаку потужного інтелекту автора. І чим чудернацькуватішими викрутасами обцяцьковано текст, тим гучнішими мусять бути оплески шанувальників. А ми з Вами люди помірковані: достатньо одного-двох штришків аби оглушити читача як карасів у ставку динамітом.
Шануймося, друже.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-12-05 11:33:17 ]
О))) Народилась гарна думка)))
***Щоб загубитись в мислі автора, у автора ще має бути МИСЛЬ***)))
Дозволю собі відторонено пофілософствувати...
А знаєш, я ж по-різному пишу. І у традиційній, і в авангардній манері. Тему символізму і сюрреалізму власну розробляю. Динаміку розробляю, бо статичні вірші- МЕРТВІ ВІРШІ, це навіть гірше, пардон, ніж квітометафорятина. Доречі, ніхто не відбирав у поета права на експеримент. Інша справа, коли у людини нагромадження нікому не зрозумілого (і нецікавого нікому, підкреслюю) словоблуддя. Без сюжетності нема цікавості, без цікавості нема літератури. А ху із ху час розставить по місцях, повір. І люди ж не дурні насправді))) Затуркані розпальцьовками просто...))) Можна на кожному кроці верещати про геніальність і на понюх її не маючи. І навпаки... Я ніколи не лізу у вчителі, хоча б тому, що всюди підкреслюю власну думку- навчити таланту неможливо. А от тактовно допомогти- так, допомагаю І люди це цінують. Не за ксиви чи щось там ще допомагаю. Просто в моєму розумінні ТАК МАЄ БУТИ. Мене ніколи не давить наша традиційна хохложаба. І я ніколи нікого ні про що не прошу, окрім друзів. Самі позвуть і самі все дадуть. А як ні- то не моє, на хрін воно мені і треба)))
Відносно критиків і критики...
Я вивів універсальну формулу. І вона правильна. ХТО КРИТИКУ СПРИЙМАЄ- САМ СОБІ НАЙКРАЩИЙ КРИТИК. ХТО НЕ СПРИЙМАЄ- НАВІЩО ЙОМУ КРИТИКА?
Посаду критика скасовано таким чином. До тоо ж- критикувати можна людину лише тоді, коли вона бачить ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ з боку того, хто себе таким вважає. Інакше це не критика. Тут є межа, за якою починаються не надто гарні речі, аж до публічних образ, а це вже иоже і кримінальну мати трактовку, наклеп, скажімо. Тому з публічною критикою слід бути обережним, особливо, коли людина її не бажає. А літератори... Вони по різному зростають. Одні весь час, прибившись до своїх гуру, прохають- покритикуй мене, може задля критики, може задля іншої мети. Знову ж таки одні з цих пташенят зростуть у пташки, а інші ні. А є інші. Ті, наприклад, що до всього доходять виключно власним розумом. І вони, підкреслюю, теж мають на це повне право. І так само- хтось зростає, хтьсь ні. Це ТОНКИЙ ПРОЦЕС ТВОРЧОСТІ. У ньому немає однозначних відповідей...
Карасі і щуки... Хто зна... Це не ставок насправді, Сашо. Це ЗАКОЛДОВАНА РІЧКА, з з принцесами, гидкими каченятами, голими королями. Все трансформується. І з карасів зростають щуки. А зі щук золоті рибки... Дивний цей ставіок...
Дякую за натхнення, Сашо)))