ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Серго Сокольник / Вірші

 Не барися!
***андеграунд & класика***


Не барися у постілі.
Змовкли птахи, бо зима,
Та машинопотоки розбудять світанком.
Розпиши-но з апостилем
(що це- ти знаєш сама)
Вірш судомний, мов джига піратського танку.

Вийди кручами до славнозвісних могил,
Де Аскольда і Діра прадавніми зайдами вбито,
Де навала скосила колись до ноги
Нас минулих для того, аби нам майбутнім служити,

Не залякана протягом
Сірих зимових вітрів -
Я увечері всю на собі відігрію -
Ти писатимеш протягом
Часу про протягу спів,
І твій вірш я почути у постілі мрію.

Ти є темряви хтивозірковий політ,
У коханні і творчості неперевершено щира,
Ми творіннями нашими змінимо світ,
І зневірену хибу повернемо в істину Віри,

І своїм я ото стилем
Відповідь-вірш напишу
Про кохання двуєдності тіла і духу,
Вірним ставши апостолом
Грішної тебе, скажу
Як бажаю тебе відчувати і слухать.

Підкорися безсонню. З одвічних часів
Нам натхненно жадання у творчості множить і множить.
Не барися! Хоч соні поети усі,
Та поезії спати без нас усю зиму не можуть.


© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Св. №118120309579

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-12-03 22:42:17
Переглядів сторінки твору 1407
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.10.12 16:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-04 04:22:20 ]
Ну, друже,- твій "темряви хтивозірковий політ" пробив наскрізь моє сатиричне серце. Стало радісно, тож я усміхнувся. Дякую. І хоча твір трохи кошлатенький (а в кого вони не кошлатенькі), але має право бути. Так тримати!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-12-04 19:54:15 ]
Сашо, Сашо...) Якби ото та у когось та були такі гладенькі, як у мене "кошлатенькі")))))))))))))))))))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-12-05 04:00:28 ]
Твоя правда, друже. Зараз модно писати якомога загадковіше. Аби читач загубився у глибинах мислі автора. Абстрактні фразеологічні звороти та дивакуваті неологізми вважаються за ознаку потужного інтелекту автора. І чим чудернацькуватішими викрутасами обцяцьковано текст, тим гучнішими мусять бути оплески шанувальників. А ми з Вами люди помірковані: достатньо одного-двох штришків аби оглушити читача як карасів у ставку динамітом.
Шануймося, друже.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-12-05 11:33:17 ]
О))) Народилась гарна думка)))
***Щоб загубитись в мислі автора, у автора ще має бути МИСЛЬ***)))
Дозволю собі відторонено пофілософствувати...
А знаєш, я ж по-різному пишу. І у традиційній, і в авангардній манері. Тему символізму і сюрреалізму власну розробляю. Динаміку розробляю, бо статичні вірші- МЕРТВІ ВІРШІ, це навіть гірше, пардон, ніж квітометафорятина. Доречі, ніхто не відбирав у поета права на експеримент. Інша справа, коли у людини нагромадження нікому не зрозумілого (і нецікавого нікому, підкреслюю) словоблуддя. Без сюжетності нема цікавості, без цікавості нема літератури. А ху із ху час розставить по місцях, повір. І люди ж не дурні насправді))) Затуркані розпальцьовками просто...))) Можна на кожному кроці верещати про геніальність і на понюх її не маючи. І навпаки... Я ніколи не лізу у вчителі, хоча б тому, що всюди підкреслюю власну думку- навчити таланту неможливо. А от тактовно допомогти- так, допомагаю І люди це цінують. Не за ксиви чи щось там ще допомагаю. Просто в моєму розумінні ТАК МАЄ БУТИ. Мене ніколи не давить наша традиційна хохложаба. І я ніколи нікого ні про що не прошу, окрім друзів. Самі позвуть і самі все дадуть. А як ні- то не моє, на хрін воно мені і треба)))
Відносно критиків і критики...
Я вивів універсальну формулу. І вона правильна. ХТО КРИТИКУ СПРИЙМАЄ- САМ СОБІ НАЙКРАЩИЙ КРИТИК. ХТО НЕ СПРИЙМАЄ- НАВІЩО ЙОМУ КРИТИКА?
Посаду критика скасовано таким чином. До тоо ж- критикувати можна людину лише тоді, коли вона бачить ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ з боку того, хто себе таким вважає. Інакше це не критика. Тут є межа, за якою починаються не надто гарні речі, аж до публічних образ, а це вже иоже і кримінальну мати трактовку, наклеп, скажімо. Тому з публічною критикою слід бути обережним, особливо, коли людина її не бажає. А літератори... Вони по різному зростають. Одні весь час, прибившись до своїх гуру, прохають- покритикуй мене, може задля критики, може задля іншої мети. Знову ж таки одні з цих пташенят зростуть у пташки, а інші ні. А є інші. Ті, наприклад, що до всього доходять виключно власним розумом. І вони, підкреслюю, теж мають на це повне право. І так само- хтось зростає, хтьсь ні. Це ТОНКИЙ ПРОЦЕС ТВОРЧОСТІ. У ньому немає однозначних відповідей...
Карасі і щуки... Хто зна... Це не ставок насправді, Сашо. Це ЗАКОЛДОВАНА РІЧКА, з з принцесами, гидкими каченятами, голими королями. Все трансформується. І з карасів зростають щуки. А зі щук золоті рибки... Дивний цей ставіок...
Дякую за натхнення, Сашо)))