Сашо, Сашо...) Якби ото та у когось та були такі гладенькі, як у мене "кошлатенькі")))))))))))))))))))))))))))

О))) Народилась гарна думка)))
***Щоб загубитись в мислі автора, у автора ще має бути МИСЛЬ***)))
Дозволю собі відторонено пофілософствувати...
А знаєш, я ж по-різному пишу. І у традиційній, і в авангардній манері. Тему символізму і сюрреалізму власну розробляю. Динаміку розробляю, бо статичні вірші- МЕРТВІ ВІРШІ, це навіть гірше, пардон, ніж квітометафорятина. Доречі, ніхто не відбирав у поета права на експеримент. Інша справа, коли у людини нагромадження нікому не зрозумілого (і нецікавого нікому, підкреслюю) словоблуддя. Без сюжетності нема цікавості, без цікавості нема літератури. А ху із ху час розставить по місцях, повір. І люди ж не дурні насправді))) Затуркані розпальцьовками просто...))) Можна на кожному кроці верещати про геніальність і на понюх її не маючи. І навпаки... Я ніколи не лізу у вчителі, хоча б тому, що всюди підкреслюю власну думку- навчити таланту неможливо. А от тактовно допомогти- так, допомагаю І люди це цінують. Не за ксиви чи щось там ще допомагаю. Просто в моєму розумінні ТАК МАЄ БУТИ. Мене ніколи не давить наша традиційна хохложаба. І я ніколи нікого ні про що не прошу, окрім друзів. Самі позвуть і самі все дадуть. А як ні- то не моє, на хрін воно мені і треба)))
Відносно критиків і критики...
Я вивів універсальну формулу. І вона правильна. ХТО КРИТИКУ СПРИЙМАЄ- САМ СОБІ НАЙКРАЩИЙ КРИТИК. ХТО НЕ СПРИЙМАЄ- НАВІЩО ЙОМУ КРИТИКА?
Посаду критика скасовано таким чином. До тоо ж- критикувати можна людину лише тоді, коли вона бачить ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ з боку того, хто себе таким вважає. Інакше це не критика. Тут є межа, за якою починаються не надто гарні речі, аж до публічних образ, а це вже иоже і кримінальну мати трактовку, наклеп, скажімо. Тому з публічною критикою слід бути обережним, особливо, коли людина її не бажає. А літератори... Вони по різному зростають. Одні весь час, прибившись до своїх гуру, прохають- покритикуй мене, може задля критики, може задля іншої мети. Знову ж таки одні з цих пташенят зростуть у пташки, а інші ні. А є інші. Ті, наприклад, що до всього доходять виключно власним розумом. І вони, підкреслюю, теж мають на це повне право. І так само- хтось зростає, хтьсь ні. Це ТОНКИЙ ПРОЦЕС ТВОРЧОСТІ. У ньому немає однозначних відповідей...
Карасі і щуки... Хто зна... Це не ставок насправді, Сашо. Це ЗАКОЛДОВАНА РІЧКА, з з принцесами, гидкими каченятами, голими королями. Все трансформується. І з карасів зростають щуки. А зі щук золоті рибки... Дивний цей ставіок...
Дякую за натхнення, Сашо)))