& надзвичайно чутливі
часом здається, що інтенсив їхнього життя
відповідно поширюється на всі інші якості та характеристики
хіба що із теоретичним розсудом невідомо
тим, що бавиться в т.зв. чистий розум
але може цей т.зв. насправді прокляття
я-от вигнання із парадизу
такі ось питання


*із зимою, о Галино,
і з теплими подячностями
та найсвітлішими побажаннями...

дім або чуття дому або його навіть жадання
це така сфера романтики, в сторону бідермайєра
пізніший людвіґ тік, айхендорф, е.т.а. гофман, теофіл ґотьє...

з іншого боку вуличні, бродячі коти & всі їхні 9 життів
бійки, перелюби, співи, авантюри

& безпосередній такий еґоцентризм, сам для себе, просвітлений


До

зворушені дяки, о Любове
приємно, що і Вам завіталося

чуття складна річ, якщо вони не маркуються однозначно:
злість, ненависть, байдужість, жага, нуда тощо

лірика, як не жаль, не може уповні виразити, передати собою чуття
вона може певною мірою натякати, обіцяти
а які саме виникають, і чи взагалі виникають, відлуння ~
начебто залежить на читачеві

бо можна звісно вживати будь-які слова, але
вжити таке слово, як наприклад кохання, чи любов
ще не означає, що це таки правда, або навіть ~
почасти правда

щодо конкретики. . .
тут все будується на досить відомій цитаті з Ванільних небес
’коли-небудь, у прийдешньому житті, коли ми будемо котами...’
себто, відповідь тут-і-зараз є не відмовою виразити
глибину чуття, а відтермінуванням, з одного боку
і обіцянкою щодо майбуття, з іншого

стосовно великих літер, то вони тут декоративні
звісно, можна переписати все в нижньому регістрі
без питань

штука в тім, що я сам загалом це все написав, і розумію, загалом
про що це все, але тільки загалом

бо якщо почати реально вдумуватися далі, ніж безпосередній
ліричний фон ~

там імла