Чоловіки раніше вважали за честь відслужити строкову службу у збройних силах.А зараз як щурики ховаються під спідницями у мамок. Тому маємо таку державу на яку заслуговуємо. Якщо піде так і далі - охороняти вже не буде кого, держави не стане. Отакі пироги.

Звідки така маніакальна тяга вивалювати чужу інтимну переписку на загал? Знаю! Хочеться дошкулити хоч якось товстошкірому гіпопотамові. Але я на провокацію не піддамся. Ніхто не почує, що Ви мені писали про Чорногуза, Дударя, Левицьку, Шоху, Сокольника та всіх інших дописувачів сайту, бо вважаю це неприпустимим хамством. Таємниці мусять залишатися таємницями, навіть якщо їх хочеться у якості аргументу виплюнути в обличчя опонента. Також вважаю нетактовним починати дописи словами " Майя мені писала..." , якщо на це не отримаю згоди самої людини. Дурне виховання - не виправдання такої поведінки.

Пані Тетяно! Ви помиляєтеся. Не мав я на увазі нікого конкретного. Бандура, вишиванка та інші аксесуари псевдопатріотів це виключно поетичний антураж. Погляньте відсторонено на мою замальовку, вона куди глибша, аніж банальна душкульність. Бо таких персонажів - табуни. Це ціле явище в нашій державі, хвороба. А от дехто і справді вдається до прямих образ. Показує справжнє своє нутро. Оце прикро.

Ось мене деякі люди звинувачували в расизмі, але ж зараз в Україні не народна і не українська влада: пани Порошенко, Гройсман, Яценюк, пан Зеленський, який, хоча й не є політиком, але виконує функцію "відволікати людей від того, що робиться в країні" - це все нащадки тих євреїв, які співпрацювали з польською та російською колоніальною владою, експлуатуючи українське селянство, чому й виник конфлікт із козаками, який закінчився сумнозвісною Коліївщиною. Тобто, з одного боку ми маємо російського агресора, а з іншого - корумповану українську владу, яка годує людей обіцянками, а сама тишком-нишком дбає про свої особисті бізнесові інтереси. Ось чому у мене немає бажання йти на війну, яку неможливо виграти, яка триває, поки люди ворогують і не шукають шляхів примирення. Але рушниця не поверне нам мир, і справа тут не в маминій спідниці, а в тому, що поки не почнеться реальна боротьба з корупцією в Україні, поки не буде винесено вирок першому чиновнику-корупціонеру, поки не будуть розслідувані справи Гонгадзе, Чорновола, Щербаня, Кузьми Скрябіна та інших, поти й триватиме ця безглузда війна, вона може тривати ще 5, 10, 20 років, нашими грошима за підвищені тарифи буде виплачуватися борг МВФ, поки пан Порошенко гайсатиме на броньованій іномарці у супроводі кортежу вулицями Києва. Я просто не розумію, за що загинули діти 18-ти річні на Майдані, за безвіз? за томос? чи за світле майбутнє України?

Декого і справді вважаю. Але не Вас, бо Ви людина чемна, порядна, з чуйним серцем та бажаєте аби навіть у болоті все було тихо. Так не буває. Україна і справді в огні. І кожен з нас несе відповідальність за те, як будуть тут жити наші нащадки. Тому і до себе, і до тих хто поруч треба бути нещадними, інакше майбутнього не буде. Лікарі не питають у пацієнта - різати чи ні гангренозну ногу. Беруть і ріжуть. Навіть якщо пацієнт верещить і втрачає свідомість. Бо досвід і мудрість підказують: це саме те, що треба.
Так і з моєю сатирою. Дехто прочитає, гляне на себе в дзеркало і вигукне: - Це ж я! І почне працювати над собою. І це добре.

Чому? Бо після Майдану треба було не бігти по підворітням шаурму їсти. Ніхто окрім Вас, друже, не вичистить цю країну, галушок в рот не накладе, і в армії не одслужить. Молода людина мусить піти в армію навчитися користуватися зброєю аби в час важкий, коли усім треба буде іти на фронт не одстрелила собі ногу так і не дійшовши до позицій. Решта - викрутаси. Я міг не служити. Але пішов. І нічого страшного в то у не бачу.