
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Перегони
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перегони
Петро і Дмитро дружили з дитинства. З перших цвіркунів, спійманих у лузі, обміну дитячими іграшками і крадених сусідських яблук, якими ділилися порівну змалку. Петро мав більш заможних батьків, які його тішили модними машинками, приставками і тетрісами. Дмитро ж грався саморобними іграшками з дерева, його татко збивав з брусків гарні машинки, а коли малий підріс, то і молоток дитячий купив для сина, аби той вправлявся забивати цвяшки самостійно.
Але ні Дмитру, ні Петру не бракувало нічого, бо вони уміли ділитися, мінятися, вони були друзями справжніми, тому Дмитрик грався люб’язно позиченим тетрісом і новомодними машинками, які були дуже схожі на справжні, адже у них навіть дверцята відкривалися, щоправда розмір був у мініатюрі. Петрові ж навпаки було цікаво з брусків дерева збити самотужки машинку, диванчик для ляльки дівчинки з дитячого садочка Каті, яка подобалася Петрові. Петро і Дмитро дружили, і здавалося, так було завжди.
Час не стоїть на місці. Уже і Перший дзвінок пролунав для хлопців. Та самісінька дівчинка Катя з величезними капроновими бантами, у куценькій формі і білосніжних гольфах, виявилася однокласницею хлопців. Петро радів. Дмитро теж радів. Вони часто ходили разом проводити Катрусю додому після уроків. Дорогою змагалися у силі і вправності.
- Я добіжу до того дерева швидше за тебе! – кидав виклик Дмитрові Петро і нісся так, що п’яти блискали.
- Я тебе обжену! – не здавався Дмитро. І таки наздоганяв.
- Я відіжмуся від підлоги більше! – Дмитро займав позицію, впирався і починав віджиматися.
- Побачимо, - і Петро наздоганяв друга і вирівнював рахунок.
Вони обидва росли розумними, жвавими, веселими і кмітливими хлопцями. Щоправда, з часом Петро витягнувся, його статура все кращала, гени, нічого не вдієш.
А Дмитро не ріс так швидко, та й у роду, як кажуть, не було ніколи високих і довготелесих.
Петро слідкував за модою, і батьки купували йому гарні речі, яких у Дмитра не було. Але у Петра було добре серце, тому коли він виростав з модного светра чи жакета, які не встиг нормально поносити, він прийняв рішення запропонувати модні «шмотки» носити Дмитрові. І той погодився. Авжеж, такі прекрасні сорочки, светри і жакетики з’явилися у його гардеробі.
Катруся щодня ставала все гарнішою, і одного дня, коли вона грілася на осонні, у грудях хлопців щось затріпотіло. Вони підійшли, як ні в чому не бувало, але підлітковий вік, розпущене золотаве волосся Катрусі і погляд з-під пухнастих вій діяли магічно.
- То ми підемо сьогодні на дискотеку? Увечері, зі старшокласниками? – Катруся дивилася на хлопців так, що відмовити не спромігся ніхто, хоча ця ідея не подобалася ані Петрові, ані Дмитру.
Старшокласники були більш розкуті і впевнені, вони вже мали досвід перших залицянь, обіймів і поцілунків… Ані Петро, ані Дмитро такого досвіду не мали.
На дискотеці все час минав швидко. Ось уже Катрусю запросив секс-символ школи Євген, вони танцюють, а Дмитро стоїть і пасе дівчину очима. Петро швидко почав крутити і загравати з іншими дівчатами, то були дівчата з училища, а Петро через те, що був вищим і модним, так і приваблював дівок.
Згодом такі походи на дискотеку стали для Дмитра справжнісінькими муками. Катя тусувалася з Євгеном, мама Каті просила Дмитра і Петра захищати доньку від нерадивих залицяльників, контролювати, щоб бува нічого не сталося, Петро ж запаморочений шаленим успіхом слави серед дівчат уже спромігся набути чималого досвіду спілкування з протилежною статтю.
Дмитрові було не по собі. Петрові завжди діставалися гарні і вродливі дівки, Дмитро ж почувався на фоні Петра менш вартісним. І через те, що Петро змалку ділився з другом усім, не міг поговорити і зацідити у пику другові, коли той спеціально обирав ту дівчину, яка подобалася сильно Дмитрові, і вів її до танцю, запрошував на побачення, пригощав пивом, вином, лікером.
Локації і напої з часом змінювалися. Хлопці стали студентами, поїхали вчитися у столицю з села. Але Дмитрові доводилося «доношувати» стосунки, які розпочинав Петро. Дмитро був «зв’язковим», своїм в дошку, він передавав любовні записки від дівчат другові, допомагав здавати сесії, коли Петро кілька разів загуляв і мало не вилетів з університету. Потім почалося самостійне доросле життя. Хлопці винаймали квартиру разом, жити так і вигідніше, і веселіше. Дівки оббивали поріг, напрошувалися у гості. Чутки про майстерність у ліжку Петра зіграли ключову роль. Дмитро ж був свідком отих усіх «щебетань» і «заливань у вуха».
Петра неабияк розбестило оте життя. Дівки штабелями вкладаються. Паті на хаті мало не щовечора. Дмитрові перепадало теж, і дівчат, і сексу, але його друг завжди був успішніший, козирніший, красивіший. Він був як мачо, а Дмитро – звичайнісінький чоловік, якому хотілося привабливу дівчину, яка не западе відразу на Петра, на його балачки, які на меті мають вламати і вкласти у ліжко.
Дмитро думав, що після того, як Петро одружиться і стане сімейним чоловіком, остепениться, ті комплекси проминуть самі собою, щезнуть. Але Петро умудрявся і за дружиною впадати, купати у увазі і компліментах, носити гроші і постити фото страв, які він готує коханій, і гуляти, як останній гуляка, лускати нових і нових жінок.
Дмитро потерпав від того, що хотів серйозних стосунків, сімейного затишку, але на усіх зустрічах з другом дівчата дивилися на показного Петруся.
А якось, коли друзі напилися разом, Петро через роки зізнався, що він і Катруся були разом один раз, і Катя була чистою, недосвідченою дівчиною.
Дмитрові муляло те одкровення. Бо Катя, чув, зробила аборт ще юною, і хоча і вийшла заміж потім за старшого і багатого, та дітей своїх все ще не мала, та й чи матиме…
Дмитро не кидав слів на вітер, не вмів запудрювати мізки жінкам, тому й був одинаком. Петруся ж несло на хвилі успіху. Красень. Ловелас.
Але одного разу Дмитрові поталанило. Він саме сидів у барі і чекав друга, як приваблива білявка, яку занесло трішки в сторону, злегка штовхнула його у плече.
- Упс, сорі! – білосніжні зуби і винуватий погляд з іскоркою винуватості і флірту.
- Все нормально, не хвилюйтеся.
Дівчина присіла на сусідньому стільці.
- Не нормально, я тебе штовхнула досить сильно і хочу вибачитися. А тому дозволяю тобі купити мені коктейль, і поки я його питиму, подумати,чого тобі хотілося б у мене спитати. Питання лише одне. Час пішов. «Очі змії» – звернулася до бармена.
Дмитро дивився на неї, як на диво. Дівчина випила шот і з викликом подивилася на Дмитра. Петро уже зявився у дверях і за хвилю мав приєднатися до них. Небезпека. Питання. Одне питання.
- Добре, бачиш отого франта, то мій друг, чим він кращий за мене? – випалив як на духу Дмитро.
- Він – ловелас, це його амплуа. Він не кращий. Ви – різні. І якби я обирала собі чоловіка, то на ловеласа не повелася б. Мені пора, чао, любчику, сміливості тобі і щасти!
Петро наблизився і друзі обмінялися рукостисканнями.
- Що за кралечка? Я б таку потоптав, - замовивши «чівас», Петро глипнув на друга.
- Моя нова знайома. Лейла, - прочитав на візитівці Дмитро і сховав її кишеньку жакету.
- Ууууу… - протягнув Петро. Це все, що йому лишалося зробити. Адже просити показати візитівку, означало визнати, що Дмитро таки його у чомусь "обігнав".
(продовження планується)
Але ні Дмитру, ні Петру не бракувало нічого, бо вони уміли ділитися, мінятися, вони були друзями справжніми, тому Дмитрик грався люб’язно позиченим тетрісом і новомодними машинками, які були дуже схожі на справжні, адже у них навіть дверцята відкривалися, щоправда розмір був у мініатюрі. Петрові ж навпаки було цікаво з брусків дерева збити самотужки машинку, диванчик для ляльки дівчинки з дитячого садочка Каті, яка подобалася Петрові. Петро і Дмитро дружили, і здавалося, так було завжди.
Час не стоїть на місці. Уже і Перший дзвінок пролунав для хлопців. Та самісінька дівчинка Катя з величезними капроновими бантами, у куценькій формі і білосніжних гольфах, виявилася однокласницею хлопців. Петро радів. Дмитро теж радів. Вони часто ходили разом проводити Катрусю додому після уроків. Дорогою змагалися у силі і вправності.
- Я добіжу до того дерева швидше за тебе! – кидав виклик Дмитрові Петро і нісся так, що п’яти блискали.
- Я тебе обжену! – не здавався Дмитро. І таки наздоганяв.
- Я відіжмуся від підлоги більше! – Дмитро займав позицію, впирався і починав віджиматися.
- Побачимо, - і Петро наздоганяв друга і вирівнював рахунок.
Вони обидва росли розумними, жвавими, веселими і кмітливими хлопцями. Щоправда, з часом Петро витягнувся, його статура все кращала, гени, нічого не вдієш.
А Дмитро не ріс так швидко, та й у роду, як кажуть, не було ніколи високих і довготелесих.
Петро слідкував за модою, і батьки купували йому гарні речі, яких у Дмитра не було. Але у Петра було добре серце, тому коли він виростав з модного светра чи жакета, які не встиг нормально поносити, він прийняв рішення запропонувати модні «шмотки» носити Дмитрові. І той погодився. Авжеж, такі прекрасні сорочки, светри і жакетики з’явилися у його гардеробі.
Катруся щодня ставала все гарнішою, і одного дня, коли вона грілася на осонні, у грудях хлопців щось затріпотіло. Вони підійшли, як ні в чому не бувало, але підлітковий вік, розпущене золотаве волосся Катрусі і погляд з-під пухнастих вій діяли магічно.
- То ми підемо сьогодні на дискотеку? Увечері, зі старшокласниками? – Катруся дивилася на хлопців так, що відмовити не спромігся ніхто, хоча ця ідея не подобалася ані Петрові, ані Дмитру.
Старшокласники були більш розкуті і впевнені, вони вже мали досвід перших залицянь, обіймів і поцілунків… Ані Петро, ані Дмитро такого досвіду не мали.
На дискотеці все час минав швидко. Ось уже Катрусю запросив секс-символ школи Євген, вони танцюють, а Дмитро стоїть і пасе дівчину очима. Петро швидко почав крутити і загравати з іншими дівчатами, то були дівчата з училища, а Петро через те, що був вищим і модним, так і приваблював дівок.
Згодом такі походи на дискотеку стали для Дмитра справжнісінькими муками. Катя тусувалася з Євгеном, мама Каті просила Дмитра і Петра захищати доньку від нерадивих залицяльників, контролювати, щоб бува нічого не сталося, Петро ж запаморочений шаленим успіхом слави серед дівчат уже спромігся набути чималого досвіду спілкування з протилежною статтю.
Дмитрові було не по собі. Петрові завжди діставалися гарні і вродливі дівки, Дмитро ж почувався на фоні Петра менш вартісним. І через те, що Петро змалку ділився з другом усім, не міг поговорити і зацідити у пику другові, коли той спеціально обирав ту дівчину, яка подобалася сильно Дмитрові, і вів її до танцю, запрошував на побачення, пригощав пивом, вином, лікером.
Локації і напої з часом змінювалися. Хлопці стали студентами, поїхали вчитися у столицю з села. Але Дмитрові доводилося «доношувати» стосунки, які розпочинав Петро. Дмитро був «зв’язковим», своїм в дошку, він передавав любовні записки від дівчат другові, допомагав здавати сесії, коли Петро кілька разів загуляв і мало не вилетів з університету. Потім почалося самостійне доросле життя. Хлопці винаймали квартиру разом, жити так і вигідніше, і веселіше. Дівки оббивали поріг, напрошувалися у гості. Чутки про майстерність у ліжку Петра зіграли ключову роль. Дмитро ж був свідком отих усіх «щебетань» і «заливань у вуха».
Петра неабияк розбестило оте життя. Дівки штабелями вкладаються. Паті на хаті мало не щовечора. Дмитрові перепадало теж, і дівчат, і сексу, але його друг завжди був успішніший, козирніший, красивіший. Він був як мачо, а Дмитро – звичайнісінький чоловік, якому хотілося привабливу дівчину, яка не западе відразу на Петра, на його балачки, які на меті мають вламати і вкласти у ліжко.
Дмитро думав, що після того, як Петро одружиться і стане сімейним чоловіком, остепениться, ті комплекси проминуть самі собою, щезнуть. Але Петро умудрявся і за дружиною впадати, купати у увазі і компліментах, носити гроші і постити фото страв, які він готує коханій, і гуляти, як останній гуляка, лускати нових і нових жінок.
Дмитро потерпав від того, що хотів серйозних стосунків, сімейного затишку, але на усіх зустрічах з другом дівчата дивилися на показного Петруся.
А якось, коли друзі напилися разом, Петро через роки зізнався, що він і Катруся були разом один раз, і Катя була чистою, недосвідченою дівчиною.
Дмитрові муляло те одкровення. Бо Катя, чув, зробила аборт ще юною, і хоча і вийшла заміж потім за старшого і багатого, та дітей своїх все ще не мала, та й чи матиме…
Дмитро не кидав слів на вітер, не вмів запудрювати мізки жінкам, тому й був одинаком. Петруся ж несло на хвилі успіху. Красень. Ловелас.
Але одного разу Дмитрові поталанило. Він саме сидів у барі і чекав друга, як приваблива білявка, яку занесло трішки в сторону, злегка штовхнула його у плече.
- Упс, сорі! – білосніжні зуби і винуватий погляд з іскоркою винуватості і флірту.
- Все нормально, не хвилюйтеся.
Дівчина присіла на сусідньому стільці.
- Не нормально, я тебе штовхнула досить сильно і хочу вибачитися. А тому дозволяю тобі купити мені коктейль, і поки я його питиму, подумати,чого тобі хотілося б у мене спитати. Питання лише одне. Час пішов. «Очі змії» – звернулася до бармена.
Дмитро дивився на неї, як на диво. Дівчина випила шот і з викликом подивилася на Дмитра. Петро уже зявився у дверях і за хвилю мав приєднатися до них. Небезпека. Питання. Одне питання.
- Добре, бачиш отого франта, то мій друг, чим він кращий за мене? – випалив як на духу Дмитро.
- Він – ловелас, це його амплуа. Він не кращий. Ви – різні. І якби я обирала собі чоловіка, то на ловеласа не повелася б. Мені пора, чао, любчику, сміливості тобі і щасти!
Петро наблизився і друзі обмінялися рукостисканнями.
- Що за кралечка? Я б таку потоптав, - замовивши «чівас», Петро глипнув на друга.
- Моя нова знайома. Лейла, - прочитав на візитівці Дмитро і сховав її кишеньку жакету.
- Ууууу… - протягнув Петро. Це все, що йому лишалося зробити. Адже просити показати візитівку, означало визнати, що Дмитро таки його у чомусь "обігнав".
(продовження планується)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію