
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.10.01
17:33
Не схожі ні на кого люди
снують їдять – їдять, снують…
Хто їх зупинить, хто розбудить?
Вони ж своїх, себе жують!
Будують нібито сумлінно
загальнолюдський інститут –
от – ні! – майбутні покоління
снують їдять – їдять, снують…
Хто їх зупинить, хто розбудить?
Вони ж своїх, себе жують!
Будують нібито сумлінно
загальнолюдський інститут –
от – ні! – майбутні покоління
2023.10.01
17:23
Край ночі стань на Борисфена схилах,
прислухайся, як жебонить вода,
тече Дніпро, неначе кров у жилах,
пульсує його хвиля золота,
немов зове торкнутися причастя
з молитвою до Бога на устах
чи є у світі ще найбільше щастя
перетікати у Чумацький Шлях.
прислухайся, як жебонить вода,
тече Дніпро, неначе кров у жилах,
пульсує його хвиля золота,
немов зове торкнутися причастя
з молитвою до Бога на устах
чи є у світі ще найбільше щастя
перетікати у Чумацький Шлях.
2023.10.01
16:17
Сидять рибалки понад ставом.
Над воду вудлища стирчать.
Мабуть, ідуть не надто справи –
Чи що й вдалося упіймать,
Бо і садки в воді порожні.
Та хто би переймався тим?
По пляшці виставили кожен,
Бо ж всяк подався зі своїм.
Над воду вудлища стирчать.
Мабуть, ідуть не надто справи –
Чи що й вдалося упіймать,
Бо і садки в воді порожні.
Та хто би переймався тим?
По пляшці виставили кожен,
Бо ж всяк подався зі своїм.
2023.10.01
13:26
І знов пишу: її кохаю.
Паперу вкотре зізнаюся,
Що все обожнюю без краю
Ясні вуста і пасма русі.
Що досі марю проти ночі
Із нею стрітися зарання
І у розмаю дні співочі
Паперу вкотре зізнаюся,
Що все обожнюю без краю
Ясні вуста і пасма русі.
Що досі марю проти ночі
Із нею стрітися зарання
І у розмаю дні співочі
2023.10.01
13:15
Майстер ком не стане майстром слова,
що напише мжичка чи полова.
І слова й думки його пусті.
Хай собі плететься у хвості.
Не марную часу даром я,
коли бачу, що Юрко - теля.
01.10.23р.
що напише мжичка чи полова.
І слова й думки його пусті.
Хай собі плететься у хвості.
Не марную часу даром я,
коли бачу, що Юрко - теля.
01.10.23р.
2023.10.01
12:06
Цей ювілейний випуск присвячую, звичайно,
улюбленому опонентові
«Наче орьол із Поті
ширяє в піднебессі…»
« - Коротша думка, кращі пироги!
- Це правда, Юро?
улюбленому опонентові
«Наче орьол із Поті
ширяє в піднебессі…»
« - Коротша думка, кращі пироги!
- Це правда, Юро?
2023.10.01
06:18
Намагався раз Василько
Ухопить за гребінь хвильку, –
Опустив у воду руку
І піймав зубасту щуку,
Зголоднілу так уранці,
Що вчепилася за пальці.
01.10.23
Ухопить за гребінь хвильку, –
Опустив у воду руку
І піймав зубасту щуку,
Зголоднілу так уранці,
Що вчепилася за пальці.
01.10.23
2023.10.01
05:47
Сховаюся у золотім саду,
де ще від вишні трохи пахне літом
і яблука цвіт-сонечком напиті
багріють крізь стуманену габу.
У верховітті сповненій надії
лиш тихий вітер між гіллячок мріє…
а скоро засурмить він у трубу,
задме, задме сліпим снігам настрі
де ще від вишні трохи пахне літом
і яблука цвіт-сонечком напиті
багріють крізь стуманену габу.
У верховітті сповненій надії
лиш тихий вітер між гіллячок мріє…
а скоро засурмить він у трубу,
задме, задме сліпим снігам настрі
2023.10.01
00:48
Не шкодуйте грошей для поета,
Бо духовно не зростете ви...
Не з’їсте колись одну котлету -
Є пожива мізкам голови.
Ну не купите моднячу сумку,
Стане трішки личенько худе.
Раптом в книзі геніальна думка
Бо духовно не зростете ви...
Не з’їсте колись одну котлету -
Є пожива мізкам голови.
Ну не купите моднячу сумку,
Стане трішки личенько худе.
Раптом в книзі геніальна думка
2023.09.30
23:49
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Щемом вливається у серце...
...А за пейзажами вбачається
Чимось схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Щемом вливається у серце...
...А за пейзажами вбачається
2023.09.30
20:12
ІНам помагають, бо іде війна
Європою і мало є надії,
що не чіпає того сатана,
у кого на зелене алергія.
ІІ
Немає віри в те, що має шут
зіграти роль в історії країни,
Європою і мало є надії,
що не чіпає того сатана,
у кого на зелене алергія.
ІІ
Немає віри в те, що має шут
зіграти роль в історії країни,
2023.09.30
13:21
Попри всякої негоди
І всіляких перепон,
Не зникають ляльководи -
Негараздів еталон…
Наче мухи обліпили.
Жмуть і жмуть зо всіх сторін.
Ех, мені б такої сили,
Не смоктав би анальгін...
І всіляких перепон,
Не зникають ляльководи -
Негараздів еталон…
Наче мухи обліпили.
Жмуть і жмуть зо всіх сторін.
Ех, мені б такої сили,
Не смоктав би анальгін...
2023.09.30
09:30
У перший день жовтня рівно о дев‘ятій вся Україна зупиниться, щоб хвилиною мовчання вшанувати світлу пам‘ять наших захисників і захисниць, які віддали своє життя у боротьбі з жорстоким ворогом, і з вдячністю згадати й подумки помолитися за тих, хто із збр
2023.09.30
08:42
Хай кине в мене камінь той, хто без гріха,
і я йому вклонюся ницо, як святому,
хоча не кланялась, крім Господа, нікому,
сльоза полинна неабияка гірка.
Пробачаться мої провини, бо хіба
на терезах усе злобливе переважить?
Хотіла від свого життя барв
і я йому вклонюся ницо, як святому,
хоча не кланялась, крім Господа, нікому,
сльоза полинна неабияка гірка.
Пробачаться мої провини, бо хіба
на терезах усе злобливе переважить?
Хотіла від свого життя барв
2023.09.30
07:23
Всюди знати має кожен
В непростий для світу час,
Що научимо й поможем
Тим, хто звернеться до нас.
Ро-До-Си – красива назва,
Скрізь шанована людьми,
Бо розумні та уважні,
В непростий для світу час,
Що научимо й поможем
Тим, хто звернеться до нас.
Ро-До-Си – красива назва,
Скрізь шанована людьми,
Бо розумні та уважні,
2023.09.30
03:20
Росою вересень умився
й пішов собі за виднокрай,
лишивши яблука у мисці
для жовтня, йди його стрічай,
нехай не бідкається красень,
що сивіє щоранку сад,
така краса, на вітах рясно
ще дозріває виноград…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...й пішов собі за виднокрай,
лишивши яблука у мисці
для жовтня, йди його стрічай,
нехай не бідкається красень,
що сивіє щоранку сад,
така краса, на вітах рясно
ще дозріває виноград…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.07.27
2023.05.29
2023.05.28
2023.04.06
2023.03.09
2023.03.01
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Перегони
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перегони
Петро і Дмитро дружили з дитинства. З перших цвіркунів, спійманих у лузі, обміну дитячими іграшками і крадених сусідських яблук, якими ділилися порівну змалку. Петро мав більш заможних батьків, які його тішили модними машинками, приставками і тетрісами. Дмитро ж грався саморобними іграшками з дерева, його татко збивав з брусків гарні машинки, а коли малий підріс, то і молоток дитячий купив для сина, аби той вправлявся забивати цвяшки самостійно.
Але ні Дмитру, ні Петру не бракувало нічого, бо вони уміли ділитися, мінятися, вони були друзями справжніми, тому Дмитрик грався люб’язно позиченим тетрісом і новомодними машинками, які були дуже схожі на справжні, адже у них навіть дверцята відкривалися, щоправда розмір був у мініатюрі. Петрові ж навпаки було цікаво з брусків дерева збити самотужки машинку, диванчик для ляльки дівчинки з дитячого садочка Каті, яка подобалася Петрові. Петро і Дмитро дружили, і здавалося, так було завжди.
Час не стоїть на місці. Уже і Перший дзвінок пролунав для хлопців. Та самісінька дівчинка Катя з величезними капроновими бантами, у куценькій формі і білосніжних гольфах, виявилася однокласницею хлопців. Петро радів. Дмитро теж радів. Вони часто ходили разом проводити Катрусю додому після уроків. Дорогою змагалися у силі і вправності.
- Я добіжу до того дерева швидше за тебе! – кидав виклик Дмитрові Петро і нісся так, що п’яти блискали.
- Я тебе обжену! – не здавався Дмитро. І таки наздоганяв.
- Я відіжмуся від підлоги більше! – Дмитро займав позицію, впирався і починав віджиматися.
- Побачимо, - і Петро наздоганяв друга і вирівнював рахунок.
Вони обидва росли розумними, жвавими, веселими і кмітливими хлопцями. Щоправда, з часом Петро витягнувся, його статура все кращала, гени, нічого не вдієш.
А Дмитро не ріс так швидко, та й у роду, як кажуть, не було ніколи високих і довготелесих.
Петро слідкував за модою, і батьки купували йому гарні речі, яких у Дмитра не було. Але у Петра було добре серце, тому коли він виростав з модного светра чи жакета, які не встиг нормально поносити, він прийняв рішення запропонувати модні «шмотки» носити Дмитрові. І той погодився. Авжеж, такі прекрасні сорочки, светри і жакетики з’явилися у його гардеробі.
Катруся щодня ставала все гарнішою, і одного дня, коли вона грілася на осонні, у грудях хлопців щось затріпотіло. Вони підійшли, як ні в чому не бувало, але підлітковий вік, розпущене золотаве волосся Катрусі і погляд з-під пухнастих вій діяли магічно.
- То ми підемо сьогодні на дискотеку? Увечері, зі старшокласниками? – Катруся дивилася на хлопців так, що відмовити не спромігся ніхто, хоча ця ідея не подобалася ані Петрові, ані Дмитру.
Старшокласники були більш розкуті і впевнені, вони вже мали досвід перших залицянь, обіймів і поцілунків… Ані Петро, ані Дмитро такого досвіду не мали.
На дискотеці все час минав швидко. Ось уже Катрусю запросив секс-символ школи Євген, вони танцюють, а Дмитро стоїть і пасе дівчину очима. Петро швидко почав крутити і загравати з іншими дівчатами, то були дівчата з училища, а Петро через те, що був вищим і модним, так і приваблював дівок.
Згодом такі походи на дискотеку стали для Дмитра справжнісінькими муками. Катя тусувалася з Євгеном, мама Каті просила Дмитра і Петра захищати доньку від нерадивих залицяльників, контролювати, щоб бува нічого не сталося, Петро ж запаморочений шаленим успіхом слави серед дівчат уже спромігся набути чималого досвіду спілкування з протилежною статтю.
Дмитрові було не по собі. Петрові завжди діставалися гарні і вродливі дівки, Дмитро ж почувався на фоні Петра менш вартісним. І через те, що Петро змалку ділився з другом усім, не міг поговорити і зацідити у пику другові, коли той спеціально обирав ту дівчину, яка подобалася сильно Дмитрові, і вів її до танцю, запрошував на побачення, пригощав пивом, вином, лікером.
Локації і напої з часом змінювалися. Хлопці стали студентами, поїхали вчитися у столицю з села. Але Дмитрові доводилося «доношувати» стосунки, які розпочинав Петро. Дмитро був «зв’язковим», своїм в дошку, він передавав любовні записки від дівчат другові, допомагав здавати сесії, коли Петро кілька разів загуляв і мало не вилетів з університету. Потім почалося самостійне доросле життя. Хлопці винаймали квартиру разом, жити так і вигідніше, і веселіше. Дівки оббивали поріг, напрошувалися у гості. Чутки про майстерність у ліжку Петра зіграли ключову роль. Дмитро ж був свідком отих усіх «щебетань» і «заливань у вуха».
Петра неабияк розбестило оте життя. Дівки штабелями вкладаються. Паті на хаті мало не щовечора. Дмитрові перепадало теж, і дівчат, і сексу, але його друг завжди був успішніший, козирніший, красивіший. Він був як мачо, а Дмитро – звичайнісінький чоловік, якому хотілося привабливу дівчину, яка не западе відразу на Петра, на його балачки, які на меті мають вламати і вкласти у ліжко.
Дмитро думав, що після того, як Петро одружиться і стане сімейним чоловіком, остепениться, ті комплекси проминуть самі собою, щезнуть. Але Петро умудрявся і за дружиною впадати, купати у увазі і компліментах, носити гроші і постити фото страв, які він готує коханій, і гуляти, як останній гуляка, лускати нових і нових жінок.
Дмитро потерпав від того, що хотів серйозних стосунків, сімейного затишку, але на усіх зустрічах з другом дівчата дивилися на показного Петруся.
А якось, коли друзі напилися разом, Петро через роки зізнався, що він і Катруся були разом один раз, і Катя була чистою, недосвідченою дівчиною.
Дмитрові муляло те одкровення. Бо Катя, чув, зробила аборт ще юною, і хоча і вийшла заміж потім за старшого і багатого, та дітей своїх все ще не мала, та й чи матиме…
Дмитро не кидав слів на вітер, не вмів запудрювати мізки жінкам, тому й був одинаком. Петруся ж несло на хвилі успіху. Красень. Ловелас.
Але одного разу Дмитрові поталанило. Він саме сидів у барі і чекав друга, як приваблива білявка, яку занесло трішки в сторону, злегка штовхнула його у плече.
- Упс, сорі! – білосніжні зуби і винуватий погляд з іскоркою винуватості і флірту.
- Все нормально, не хвилюйтеся.
Дівчина присіла на сусідньому стільці.
- Не нормально, я тебе штовхнула досить сильно і хочу вибачитися. А тому дозволяю тобі купити мені коктейль, і поки я його питиму, подумати,чого тобі хотілося б у мене спитати. Питання лише одне. Час пішов. «Очі змії» – звернулася до бармена.
Дмитро дивився на неї, як на диво. Дівчина випила шот і з викликом подивилася на Дмитра. Петро уже зявився у дверях і за хвилю мав приєднатися до них. Небезпека. Питання. Одне питання.
- Добре, бачиш отого франта, то мій друг, чим він кращий за мене? – випалив як на духу Дмитро.
- Він – ловелас, це його амплуа. Він не кращий. Ви – різні. І якби я обирала собі чоловіка, то на ловеласа не повелася б. Мені пора, чао, любчику, сміливості тобі і щасти!
Петро наблизився і друзі обмінялися рукостисканнями.
- Що за кралечка? Я б таку потоптав, - замовивши «чівас», Петро глипнув на друга.
- Моя нова знайома. Лейла, - прочитав на візитівці Дмитро і сховав її кишеньку жакету.
- Ууууу… - протягнув Петро. Це все, що йому лишалося зробити. Адже просити показати візитівку, означало визнати, що Дмитро таки його у чомусь "обігнав".
(продовження планується)
Але ні Дмитру, ні Петру не бракувало нічого, бо вони уміли ділитися, мінятися, вони були друзями справжніми, тому Дмитрик грався люб’язно позиченим тетрісом і новомодними машинками, які були дуже схожі на справжні, адже у них навіть дверцята відкривалися, щоправда розмір був у мініатюрі. Петрові ж навпаки було цікаво з брусків дерева збити самотужки машинку, диванчик для ляльки дівчинки з дитячого садочка Каті, яка подобалася Петрові. Петро і Дмитро дружили, і здавалося, так було завжди.
Час не стоїть на місці. Уже і Перший дзвінок пролунав для хлопців. Та самісінька дівчинка Катя з величезними капроновими бантами, у куценькій формі і білосніжних гольфах, виявилася однокласницею хлопців. Петро радів. Дмитро теж радів. Вони часто ходили разом проводити Катрусю додому після уроків. Дорогою змагалися у силі і вправності.
- Я добіжу до того дерева швидше за тебе! – кидав виклик Дмитрові Петро і нісся так, що п’яти блискали.
- Я тебе обжену! – не здавався Дмитро. І таки наздоганяв.
- Я відіжмуся від підлоги більше! – Дмитро займав позицію, впирався і починав віджиматися.
- Побачимо, - і Петро наздоганяв друга і вирівнював рахунок.
Вони обидва росли розумними, жвавими, веселими і кмітливими хлопцями. Щоправда, з часом Петро витягнувся, його статура все кращала, гени, нічого не вдієш.
А Дмитро не ріс так швидко, та й у роду, як кажуть, не було ніколи високих і довготелесих.
Петро слідкував за модою, і батьки купували йому гарні речі, яких у Дмитра не було. Але у Петра було добре серце, тому коли він виростав з модного светра чи жакета, які не встиг нормально поносити, він прийняв рішення запропонувати модні «шмотки» носити Дмитрові. І той погодився. Авжеж, такі прекрасні сорочки, светри і жакетики з’явилися у його гардеробі.
Катруся щодня ставала все гарнішою, і одного дня, коли вона грілася на осонні, у грудях хлопців щось затріпотіло. Вони підійшли, як ні в чому не бувало, але підлітковий вік, розпущене золотаве волосся Катрусі і погляд з-під пухнастих вій діяли магічно.
- То ми підемо сьогодні на дискотеку? Увечері, зі старшокласниками? – Катруся дивилася на хлопців так, що відмовити не спромігся ніхто, хоча ця ідея не подобалася ані Петрові, ані Дмитру.
Старшокласники були більш розкуті і впевнені, вони вже мали досвід перших залицянь, обіймів і поцілунків… Ані Петро, ані Дмитро такого досвіду не мали.
На дискотеці все час минав швидко. Ось уже Катрусю запросив секс-символ школи Євген, вони танцюють, а Дмитро стоїть і пасе дівчину очима. Петро швидко почав крутити і загравати з іншими дівчатами, то були дівчата з училища, а Петро через те, що був вищим і модним, так і приваблював дівок.
Згодом такі походи на дискотеку стали для Дмитра справжнісінькими муками. Катя тусувалася з Євгеном, мама Каті просила Дмитра і Петра захищати доньку від нерадивих залицяльників, контролювати, щоб бува нічого не сталося, Петро ж запаморочений шаленим успіхом слави серед дівчат уже спромігся набути чималого досвіду спілкування з протилежною статтю.
Дмитрові було не по собі. Петрові завжди діставалися гарні і вродливі дівки, Дмитро ж почувався на фоні Петра менш вартісним. І через те, що Петро змалку ділився з другом усім, не міг поговорити і зацідити у пику другові, коли той спеціально обирав ту дівчину, яка подобалася сильно Дмитрові, і вів її до танцю, запрошував на побачення, пригощав пивом, вином, лікером.
Локації і напої з часом змінювалися. Хлопці стали студентами, поїхали вчитися у столицю з села. Але Дмитрові доводилося «доношувати» стосунки, які розпочинав Петро. Дмитро був «зв’язковим», своїм в дошку, він передавав любовні записки від дівчат другові, допомагав здавати сесії, коли Петро кілька разів загуляв і мало не вилетів з університету. Потім почалося самостійне доросле життя. Хлопці винаймали квартиру разом, жити так і вигідніше, і веселіше. Дівки оббивали поріг, напрошувалися у гості. Чутки про майстерність у ліжку Петра зіграли ключову роль. Дмитро ж був свідком отих усіх «щебетань» і «заливань у вуха».
Петра неабияк розбестило оте життя. Дівки штабелями вкладаються. Паті на хаті мало не щовечора. Дмитрові перепадало теж, і дівчат, і сексу, але його друг завжди був успішніший, козирніший, красивіший. Він був як мачо, а Дмитро – звичайнісінький чоловік, якому хотілося привабливу дівчину, яка не западе відразу на Петра, на його балачки, які на меті мають вламати і вкласти у ліжко.
Дмитро думав, що після того, як Петро одружиться і стане сімейним чоловіком, остепениться, ті комплекси проминуть самі собою, щезнуть. Але Петро умудрявся і за дружиною впадати, купати у увазі і компліментах, носити гроші і постити фото страв, які він готує коханій, і гуляти, як останній гуляка, лускати нових і нових жінок.
Дмитро потерпав від того, що хотів серйозних стосунків, сімейного затишку, але на усіх зустрічах з другом дівчата дивилися на показного Петруся.
А якось, коли друзі напилися разом, Петро через роки зізнався, що він і Катруся були разом один раз, і Катя була чистою, недосвідченою дівчиною.
Дмитрові муляло те одкровення. Бо Катя, чув, зробила аборт ще юною, і хоча і вийшла заміж потім за старшого і багатого, та дітей своїх все ще не мала, та й чи матиме…
Дмитро не кидав слів на вітер, не вмів запудрювати мізки жінкам, тому й був одинаком. Петруся ж несло на хвилі успіху. Красень. Ловелас.
Але одного разу Дмитрові поталанило. Він саме сидів у барі і чекав друга, як приваблива білявка, яку занесло трішки в сторону, злегка штовхнула його у плече.
- Упс, сорі! – білосніжні зуби і винуватий погляд з іскоркою винуватості і флірту.
- Все нормально, не хвилюйтеся.
Дівчина присіла на сусідньому стільці.
- Не нормально, я тебе штовхнула досить сильно і хочу вибачитися. А тому дозволяю тобі купити мені коктейль, і поки я його питиму, подумати,чого тобі хотілося б у мене спитати. Питання лише одне. Час пішов. «Очі змії» – звернулася до бармена.
Дмитро дивився на неї, як на диво. Дівчина випила шот і з викликом подивилася на Дмитра. Петро уже зявився у дверях і за хвилю мав приєднатися до них. Небезпека. Питання. Одне питання.
- Добре, бачиш отого франта, то мій друг, чим він кращий за мене? – випалив як на духу Дмитро.
- Він – ловелас, це його амплуа. Він не кращий. Ви – різні. І якби я обирала собі чоловіка, то на ловеласа не повелася б. Мені пора, чао, любчику, сміливості тобі і щасти!
Петро наблизився і друзі обмінялися рукостисканнями.
- Що за кралечка? Я б таку потоптав, - замовивши «чівас», Петро глипнув на друга.
- Моя нова знайома. Лейла, - прочитав на візитівці Дмитро і сховав її кишеньку жакету.
- Ууууу… - протягнув Петро. Це все, що йому лишалося зробити. Адже просити показати візитівку, означало визнати, що Дмитро таки його у чомусь "обігнав".
(продовження планується)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію