Пізній листопад.Все листя вже давним-давно лежить на землі.Природа готується до сну.Як гарно!Голі дерева виглядають так ніби їм соромно за свій вигляд.Хі-хі.Хоча осінь все ще панує навколо, але вже потроху починає втрачати свої права.Ось і перший сніг.Сьогодні чудовий день для полювання.
Я сідаю на своє улюблене місце в парку, найвіддаленішу лавку в сквері.Тут тихо,гарно,і що найголовніше, тут завжди мало людей.Прекрасне місце для засітки.Я вичікую на свою жертву і насолоджуюся навколишнім пейзажем.Сонце, що сідає за небосхил,обдаровує своїми променями все навколо, але будучи втомленими за літо,промені вже не дають тепла, вони просто підкреслюють навколишній холод.Як гарно! Після сонця, з'явився він-туман,вічний друг осені.Скільки я себе пам'ятаю вони завжди приходили разом.Так мило.Та зима близько,тож йому не довго залишилося ходити по землі.Він гуляє як в останнє,зп’янівши від променів сонця.Мені його шкода, адже він подобається мені.Він завжди може підтримати й з ним мені завжди так легко.Гуляй мій друже!До наступної зустрічі!
Та якби мені не було добре з природою все таки я на полюванні,і сьогодні я прийду додому з трофеєм і ось вона.Вона вийшла з туману,як справжня лісова царівна,так вчасно.Її руде волосся, воно як у моєї першої дівчини.Як гарно!Від неї пахне м'ятою і вином.Вона кудись сильно поспішає тож навіть не помічає мене,мені це на руку.
Я тихо починаю за нею йти.Сніг прикриває мої сліди.Як гарно! Вона почула мене,тепер починається найцікавіше.Вона починає йти швидше.Я теж.Вона біжить.Я теж.Я відчуваю її страх і це мене заводить.Я наздоганяю її.На її обличчя видно страх.Як гарно!Ми падаємо на землю.Я тримаю її за руки,а по її щокам течуть сльози.Вона просить мене про пощаду, але сьогодні я не буду гратися в святого.В її обличчі я бачу матір.Я дістаю ніж,і легким замахом руки лишаю її життя.Як гарно!
“Можна я тебе роздягну?”Мовчанка знак згоди.Вона прекрасна.Її ніжна шкіра спокушає мене.Я беру її.Сьогодні вона моя річ.Ще тепле її тіло покривається свіжою кров'ю.Вона ніби в вечірньому платті.Схоже вона хоче потанцювати.
“Можна тебе запросити?”Мовчанка знак згоди.Я беру її за стан.Ми пускаємось в танок.Її молоде скривавлене тіло красиве як ніколи.Вона подобається мені ще більше.Як гарно!У нас виходить прекрасний вальс,так я давно не танцював.Але в нас не виходить танцювати довго,вона хоче відпочити.Я кладу її на землю.Її руки холодні як лід.Кажуть, що ті в кого холодні руки,мають дуже гаряче серце, ось і перевіримо.Ні брехня,її серце так само холодне,чи може це мої руки просто змерзли? Та проте це уже не важливо, адже нам так добре разом.Та як не крути схоже пора відпускати її.Я беру її з собою і ми йдемо на кладовище.Я лагідно кладу в її могилу,вона така вже дев'ята.Я закопав їх всіх разом,я впевнений вони подружаться .
Я повертаюся додому,місячне сяйво освічує мені дорогу.В мене в руках її риже,як вогонь волосся, сьогодні це-мій трофей.Я задоволений.
А завтра буде новий день і нове полювання ...
____________________________________