Життя сторінки, наче книга, гортає –
Хвилини , години, роки,
Та тільки нічого назад не вертає –
Вперед лиш його сторінки.

У своє минуле я часом вглядаюсь,
Німе, наче ночі пітьма.
У себе самого я часто питаю:
«Невже там нічого нема?»

Сумні і похмурі, як ночі осінні,
У безвісті згублені дні,
Безповоротно майнули, як тіні,
Лишивши на згадку мені

В місцях потаємних вечірні розмови,
І міста примарні вогні.
І друзів, що все розуміють з півслова,
І п’яні веселі пісні.

Хмільна атмосфера кафе і пивничок,
Підлога у купах сміття.
Туман тютюновий, і гамір п’яничок –
Моє, чи чуже це життя?

Напевно і годі уже рахувати
Невдачі свої й помилки,
Жалі і образи, поразки і втрати –
Нічого не вернуть роки.

А може й даремно так гірко картався
За роки, що марно прожив.
Нехай помилявся, з дороги збивався,
Зривався – та все-таки жив.

Дарма, що не ружами вкрита дорога.
Дарма, що років не вернуть.
Та помилки вчать, й за одного такого
Чимало щасливих дають.

1979-2019