прорости мені терном, кривавим, стиглим,
щоб шипами встеляти твої дороги,
замурованим світом іде тривога,
роздирай разом з нею листи і ноги,
тільки встигни, благаю, встигни.

хто тебе порятує, хто зрушить з місця
кам'яну кіноплівку щасливих днів,
всі твої режисери лежать на дні,
через шкіру і сіль прорости мені,
крізь шибки і кордони мої пробийся.

обплітай огорожі й старі хрести,
поштарі ще приходять і тужать досі,
у зім'ятих конвертах серця приносять,
поки я ще не зник і не вмерз у осінь,
прорости мені.
прорости.


2014