"Задумалася Мотря, лоба наморщила, то одну брову підніме, то іншою грає, навіть пальцями по губах водить - так старається згадати.
- Знаю! – вигукнула сусідка. – Твій чоловік її і дав! Ще й якусь Майю Залізняк на додачу.
Крутнула мені вухо дружина і каже:
- Ану, неси сюди Чорногузові творіння. І оту Майю прихопи. Відаю, що в тебе по два примірники тих бісівських писань. Ти одну книжку ніколи не купуєш". Із тексту Сушка

Я не вельми жалкую, що залишаю сайт. У моєму віці і статусі перебувати тут можна лише за умови підтримки адміністрації.

Коли я у 2009 році прийшла на майстерні, мені зауважували, я дослухалася, зростав коефіцієнт прозорості.
Мені дали статус майстра за перший вірш.
Я не оцінювала свої поезії, не заводила клонів.
У 2015 році вийшла друком моя "Птахокардія", мені з нею довелося побувати у Львові, презентувала там у обласній спілці письменників, захоплено стріли колеги по перу...
Маю численні рецензії, одна в книзі літературознавчих статей "Золотисті клейноди".
Прозвучали радіопередачі в Києві (канал "Культура"). Отже, я поетка.
Доля звела мене з О. Сушком на сайті ПМ. Автор проявив зацікавленість, не проти був моїх зауважень, я запитала - чи потрібні. Так.
Отже, він радо сприймав мої поради. Вдавав щирого друга. Написав присвяту.
Тепер наші стосунки стали надбанням сайту.
До гримкотючих драчок з Я. Чорногузом Сушко звик, це для нього тренінг, я з подивом спостерігала ті словесні баталії...
Звернення від Ярослава Чорногуза розміщене тут (називає "упирячим шельмуванням" дії Сушка)
http://maysterni.com/publication.php?id=137039

Тепер Сушко переметнувся до мене. Титан зміцнів?
Успіху в лікуванні Я. Чорногуза від пихатості не досяг, наче примирилися вони. Вирішив, що я підходжу для практики.
Ти розумні і щира - казав недавно ще.
Ви чваньковита, ви пихата! - ось пише.
Тепер я читаю таке. Моє ім'я написане у прозовому тексті "Любов і Чорногуз". Книга моя не десь на високій полиці...в курятнику. Піаритися на своєму імені не дозволяю.
Я маю гідність. І підстави бути наставником.
Мої поезії не "бісівське писання", таке напише лише пише телепень.
Де ж захист адміністрації... На моє звернення нуль реакції.
Звісно, псувати нерви на Сушка ніхто не хоче.
Він волає, що я намовляю авторів проти нього. Та за нагнітання нервозності на ПМ Сушка не раз кпинив власник сайту, нині мовчить. Звикли до самооцінювання автора, у якого дві сторінки, заблокувати неможливо технічно, до вагончиків різнокаліберних текстів.
Я мушу захищатися? та легше піти і зачинити двері. Мені зайві ці клопоти підрощування авторів. Не одна я зачиняла і відчиняла двері сайту...Клони, ніки...під ними ображати вільно...
Хто дав право рядовому авторові виживати з ПМ відомих поетів?
Чому, щоб зберегти гідність, треба піти? Услід пише безіменна субстанція клон Василь Василенко, тішиться, що я пішла.
Кому потрібна творчість реготуна, який переходить моральні, етичні межі?
...........та чи вони існують нині..........
Бути об'єктом насміху членкнині НСПУ...якось не теє. Мене визнано майстром поетичного пера, а на сайті я ........під бомбуванням невідомого писарчука.
Якого щиро коментувала, навіть приязнь між нами була... Чи справжня, чи позірна...
Не хочеш зауважень, то публікуй грамотно написане. Не чіпатиму відзавтра, не радитиму.
Нікого, крім невтомного сатирикона-Сушка, у приваті я не посилала. Панікадила Сушкового не потребую.
Нахабність шокуюча.
Пише автор, який не гребує моє ім'я у свою прозу брати, на мій протест - отакі повчання.
Люди тікають від тебе, - лящить Сушко... певно тікають до нього читати щоденні опуси про дупи, задки, "кармінові вуста"...
(порадила вживати синоніми, бо всюди вуста кармінові, з тексту в текст)
Хто ще стане жертвою енергетичного вампіра, що відчуває себе сатириком і лікує до несхочу майстерніших?
Падіння за плінтус можливе тоді, коли автор підплигує на батуті власних пустих амбіцій.
Про поведінку Сушка Я. Чорногуз пише на своїй стор отак:
"...ти доколупуєшся, де треба, і де не треба!"
Отже, Сушкові дозволено "доколупуватися" до інших авторів. Така риса його помітна. Мусять автори радіти.
А мені - зась зауважити. У мене є підстави вірити, що я птах непоземного польоту.
І багна не маю, змушена відповідати на провокативні коментарі "запеклого друзяки".
І чи не ознака "душевного потьмарення" перманентні образливі тексти, де ім'я Чорногуза чи натяк на мою персону...
Книга сонетів - під лапами пса у прозі Сушка. Мусить автор тішитися, що не в лайні, бо саме там книги інших, з моєї цятки курячі ЛГ витирав.
Нішевий гумор, я такого не здатна розуміти. Кому прийде в голову отак шанувати друга...
А на люди казав Сушко захопливо про книгу Чорногуза. Той вірив.
Мою "Птахокардію" Сушко придбав, 2 примірники.
Штудіював і писав хвалебні відгуки, закликав авторів вчитися писати прозоро і чисто. Тепер напрям вітру змінився на протилежний.
Сушко хвацько пише на сайті, певно, десь він "затребуваний" автор. А я ні... бо мене немає на сайтах, де переважно графомани, тисячі лайків під віршами.

"Ви як спринтер бігаєте по сайту і поливаєте багном кожне моє слово. На інше не сподівався, бо сатирик якого хвалять - це нонсенс. А от те, що ви приватно намовляєте людей одне проти одного - огидно. Регулярно вивалюєте приватну переписку на загал і посилаєте авторів на. Зупиніться. Не падайте нижче плінтуса.
Ця сатира покликана оговтати чварну людину, а Ви розвели якусь ахінею про образи. Ви - ідеальний, взірцевий образ чванька. Зарозумілість незатребуваного майстра слова б'є через край. Вказувати авторам що писати - ознака душевного потьмарення. Хай люди пишуть що хочуть. Якщо ж бачите якусь описку - вкажіть тихенько і йдіть далі. А Ви ж майже під кожним авторським твором пишете свій, аби поети уклякли від захвату перед богорівною.
Оця понадхмарна вельбучність заважає Вам як людині та мисткині жити. Так киньте її в болото. Ви ж, наче, православна. А який найбільший гріх в християнстві? Гординя. От і тікають від вВас люди ще за життя врозтіч.
А трвір гарний, повчальний, лакмусовий папірець для деяких характерів. Неодмінно включу до книжки. Отакі пироги". (цитую коментар Сушка)

Є приказка:
на затихлий вулкан моляться, від діючого тікають.
Я - діючий. Може, хтось слабосилий тікає, щоб не втрачати у порівнянні з моїми поезіями.

Ні художньої, ні моральної цінності така "пасторально-сатирична" проза Сушка не має, нмд. Лише автор пишається: бореться із опонентами. Пан Сушко вважає себе обраним для боротьби із пихою, гординею, ще якимись рисами.
А рушієм, на мою думку, є банальні заздрощі, ще лицемірство, притаманне багатьом, а Сушко ним перенасичений, хамелеонність, флюгерність...
Де вигідно - похвалить, а того, хто пручається, пропише у "гуморесці".

Ярослав Чорногуз писав, уговкував Сушка
Ярослав Чорногуз, [ 2019-03-21 14:02:59 ],
на сторінці твору "Любов і поезія " (тепер так називається те, що було "Любов і Чорногуз")

У мене двояке враження від прочитаного, Сашко. З одного боку я - вузькотемний поет, який пише тільки про любов і природу, пише якісь красивості (так ти називаєш мої Образи, вони не є красивостями, це Образи, а які вони - про це судить читач. Ти присудив так, це, звісно твоє право!), і природно, його твори треба тримати в курникові. З другого боку вони справляють враження, дають приклад для наслідування, навіть лікують. Це приємно, дякую тобі. Тут, як у дзеркалі, відображено твоє - двояке - ставлення до мене, як до літератора і, можливо, людини. Останнім часом наші взаємини з тобою покращали, ми конструктивно спілкуємось. То це, друже, не означає, що мене треба піднімати за рахунок приниження інших гарних митців, поетес, тим більше жінок. Згадай, скільки було у вас із Майєю Залізняк позитиву, і навіть творчі вечори ти для неї робив, скільки ВОНА допомогла тобі своїми порадами, не шкодуючи свого часу і ще й зараз допомагає, бачу, хоч нерідко, критично, але ж по ділу. То нащо ще й у ДЕНЬ ПОЕЗІЇ її отак "макати"? Ти хто, лицар, чи ти швондер, для якого нема нічого святого? Чи ти Макіавеллі, який цією публікацією застосовує тактику: розділяй і владарюй, щоб пересварити друзів, які разом давали тобі свого часу добрячого перцю за горе-публікації? Тобі це не вдасться, старий. Я не буду поривати ні з Майєю, ні тим більше з Любою Бенедишин, прекрасними поетесами, майстрами слова, з якими завжди йшов і буду йти пліч-о-пліч і в одній шерензі воювати. Я думав навпаки, що настав час і тебе підтягувати до нашого рівня і вливати в наші ряди майстрів, а ти отаке твориш? Поки що ти ще не дозрів до цього. Ця публікація у тебе, це "болезнь роста", як хтось із росіян казав. Треба збільшити дозу шляхетності в характері, зменшити дозу заздропідлості, стати вище над сварками і буденщиною. Вчитися, вчитися, вчитися творити краще і самовіддано працювати. Тоді зможеш стат одним із нас! Подумай. А цю публікацію я б справді видалив, як Люба Бенедишин тобі радить, вона не прикрашає ні мене, даруй, ні тебе! Отака моя - ДРУЖНЯ - порада!

Сушко не дослухався поради.
Де ж ту шляхетність узяти, як її не було?