
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.27
22:02
Раптовий сніг, немовби кара неба.
Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
Нам кари іншої уже не треба.
Сама ненависть падає до ніг.
Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
Раптовий сніг, як марення вві сні.
Раптовий сніг крізь марево алюзій
Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
Нам кари іншої уже не треба.
Сама ненависть падає до ніг.
Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
Раптовий сніг, як марення вві сні.
Раптовий сніг крізь марево алюзій
2025.06.27
12:48
Смарагдом ваблять очі свіжі луки
і таємниче зеленіє ліс,
а небу до осінньої багнюки
іще полити доведеться сліз…
Вже ночі обернули на додаток
і убувати стали теплі дні,
що обіцяють трударю достаток,
і таємниче зеленіє ліс,
а небу до осінньої багнюки
іще полити доведеться сліз…
Вже ночі обернули на додаток
і убувати стали теплі дні,
що обіцяють трударю достаток,
2025.06.27
09:13
Я дякую Богу, що жити велів,
ходити навшпиньках по сталій землі,
та вірити в диво чудесне.
Змивати цілунки липневих засмаг
у волошковому озері благ,
щоб в купелі серце воскресло.
Радіти жар-птиці та літеплу теж,
ходити навшпиньках по сталій землі,
та вірити в диво чудесне.
Змивати цілунки липневих засмаг
у волошковому озері благ,
щоб в купелі серце воскресло.
Радіти жар-птиці та літеплу теж,
2025.06.27
08:44
Знову вибухи у нічному Києві,
вкотре прагнуть нас залякати,
щоб, нарешті, ми всі заскиглили,
що готові уже все віддати…
Ось лунають заяви безбашенні
правителів руськіх:
«Де стає нога - це вже наше…»
вкотре прагнуть нас залякати,
щоб, нарешті, ми всі заскиглили,
що готові уже все віддати…
Ось лунають заяви безбашенні
правителів руськіх:
«Де стає нога - це вже наше…»
2025.06.27
06:10
Хоча ноги давно відходив
І свій вік доживаю по суті, –
Колискової пісні мотив
Я донині не можу забути.
Чую голос матусин і ритм
Не втихає старого мотиву, –
Ніби щедро плачу за візит
Колисковій оцій незрадливій:
І свій вік доживаю по суті, –
Колискової пісні мотив
Я донині не можу забути.
Чую голос матусин і ритм
Не втихає старого мотиву, –
Ніби щедро плачу за візит
Колисковій оцій незрадливій:
2025.06.26
23:57
Дикі маки забігли поміж пшениці,
І стоять край дороги, неначе ченці.
Мов легенда відома ураз ожила –
Червоніють поля край старого села.
Мак – не квітка, то спогад, то пам’ять, то знак,
Навіть в тиші є голос, допоки є мак.
Кажуть, маки червоні з’я
І стоять край дороги, неначе ченці.
Мов легенда відома ураз ожила –
Червоніють поля край старого села.
Мак – не квітка, то спогад, то пам’ять, то знак,
Навіть в тиші є голос, допоки є мак.
Кажуть, маки червоні з’я
2025.06.26
21:57
Дерево згнило і впало,
залишився один пеньок.
Скільки мудрості й гіркоти
чаїлося в ньому!
Скільки нереалізованих мрій!
Скільки життєвих проєктів!
Дерево, яке впало,
нагадує Всесвіт,
залишився один пеньок.
Скільки мудрості й гіркоти
чаїлося в ньому!
Скільки нереалізованих мрій!
Скільки життєвих проєктів!
Дерево, яке впало,
нагадує Всесвіт,
2025.06.26
21:38
Та невже ж ти, моя любко,
Недовірлива така,
Що ніяк не хочеш вірить
Словам щирим козака?
Ну, стояв я із другою
Аж до пізньої пори.
Не звірявся їй в любові,
А про друга говорив.
Недовірлива така,
Що ніяк не хочеш вірить
Словам щирим козака?
Ну, стояв я із другою
Аж до пізньої пори.
Не звірявся їй в любові,
А про друга говорив.
2025.06.26
19:58
Неспокійно в Галичі та й по всій землі.
Скрізь полки формуються, у похід збираються.
Хто на славу, хто на здобич гарну сподівається.
Сам Роман Мстиславович буде на чолі.
Всі в похід збираються, хоч ніхто не зна
Проти кого їхній князь буде воювати.
І
Скрізь полки формуються, у похід збираються.
Хто на славу, хто на здобич гарну сподівається.
Сам Роман Мстиславович буде на чолі.
Всі в похід збираються, хоч ніхто не зна
Проти кого їхній князь буде воювати.
І
2025.06.26
11:52
I
Кінець березня 2014 року видався надто холодним, хоча в повітрі пахло весною і Революцією гідності. На Хрещатику палили шини, прощалися з Небесною сотнею, а Оксана Шептуненко зі своїм чоловіком та сином їхали з Києва на екскурсійному автобусі у Почаївс
2025.06.26
09:38
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
7.
Микола доручив правити кіньми Ґинкові, бо вкрай утомлений заледве не заснув на возі. Утрьох — він, старший син і Кася — везли додому борошно. Ще на Гул
2025.06.26
07:33
О, Ріто-паркувальнице
Ріто-паркувальнице
Ріто-паркувальнице
Що стало би на заваді
Увечері ваше серце викрасти
При лічильнику я нидів
Ріто-паркувальнице
Ріто-паркувальнице
Що стало би на заваді
Увечері ваше серце викрасти
При лічильнику я нидів
2025.06.26
05:39
Як же швидко минають літа,
А думки багатіють лиш сумом, –
Самота закувала уста
Найяскравіших спогадів тлумом.
Самота оточила мене
І від тіла, на жаль, не відходить,
Бо від неї вже ліками тхне
Будь-якої пори чи погоди.
А думки багатіють лиш сумом, –
Самота закувала уста
Найяскравіших спогадів тлумом.
Самота оточила мене
І від тіла, на жаль, не відходить,
Бо від неї вже ліками тхне
Будь-якої пори чи погоди.
2025.06.26
05:20
Зима сувора до застиглих вуст
Торкнулася холодною рукою.
Усім, що є, і радістю, й журбою
Не серце править, а здоровий глузд.
На шиї камінь. Залишки вогню
Стрибнуть зі мною у холодну воду.
Звитяжний крик стає шматочком льоду
Торкнулася холодною рукою.
Усім, що є, і радістю, й журбою
Не серце править, а здоровий глузд.
На шиї камінь. Залишки вогню
Стрибнуть зі мною у холодну воду.
Звитяжний крик стає шматочком льоду
2025.06.25
21:49
Це запах гною чи троянди?
То діалектика страшна.
І невідомо, чим же пахне
Така полинна чужина.
У розквіті вже є падіння,
І у тріумфу є кінець.
Вінок троянд несе прозріння,
То діалектика страшна.
І невідомо, чим же пахне
Така полинна чужина.
У розквіті вже є падіння,
І у тріумфу є кінець.
Вінок троянд несе прозріння,
2025.06.25
18:42
Кілька років не з"являлася на цьому давньому ресурсі. Прощаюся знову.
Поширювала на власну сторінку співані поезії. Переглядати чи оминути - вибір кожного.
Не потребую повчань, коментарів.
Пояснила:
Цей проєкт є яскравим прикладом того, як ШІ може
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Поширювала на власну сторінку співані поезії. Переглядати чи оминути - вибір кожного.
Не потребую повчань, коментарів.
Пояснила:
Цей проєкт є яскравим прикладом того, як ШІ може
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Вірші
Революція гідності на ПМ - чи бути їй?
Зокрема, я, Л.Бенедишин, Я. Чорногуз?
Де захист гідності, де правила належного спілкування? нахабам - повна свобода паскудства.
Наводжу коментарі щодо вживання мого імені у прозі О.Сушка "Любов і поезія"
Вікторії Торон та Любові Бенедишин.
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-03-27 14:17:15 ]
Перепрошую, тільки ось повернувся з астральних мандрів і намагаюся отямитися в нашій реальності. )
І найперше, що мені спало вервицею земних думок, що будь-яка згадка про того чи того автора викликає зацікавлення до такої особистості в ширших колах читачів. Тобто, в разі, якщо немає явного використання згаданого автора в зневажливому контексті, без явної образи, то я, особисто, напевно не надто би й протестував.
Але більшість знаних авторів, звичайно, ставляться до таких згадувань більш прискіпливо і більш традиційно. В результаті невеличка війна знову ж таки привертає увагу мирян. Що теж, ніби, реклама.
Звичайно, хотілося б найвищої можливої художньої цінності від творів шановного Олександра Сушка, принаймні, коли йдеться про згадування інших авторів. Бо ж читачів таки найкраще не розважати, а найглибше поважати? )
Таке ось сакраментальне питання - чи має автор поважати своїх-несвоїх читачів? )
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-03-29 02:29:02 ] УВАГА!
Люди взагалі (а автори – особливо) чутливі до того, в якому контексті прилюдно вживається їхнє ім’я. Я в даному випадку – стороння особа, але мене одразу вразило те, в якому «зневажливому контексті» (за виразом РМ) вжиті імена цих авторів. Писати про те, що чиїсь книги стоять у тебе «у дальному кутку курятника, за старими ночвами під побитим міллю бабусиним рядном, яка померла років сорок тому» (невірна побудова речення! – В.Т.) і з них треба «здмухувати пилюгу» і «витирати засохлі курячі цятки з обкладинок» -- це не реклама. Навпаки, це означає -- ославити, зганьбити автора, під виглядом гумору створити пасквіль. Коли книги, навіть гіпотетично -- занедбані, закаляні у курячий послід, це ніколи не буває смішно, особливо для авторів, прізвища яких згадуються. Кожна книга – це чиясь творчість, частина життя. Навіть якщо в реальності так трапляється, що книги опиняються на смітнику, це завжди сумно, а пан Сушко ще й наводить імена живих діючих авторів цих книг. Не хочу говорити про інші місця, де пафосна похвала одному з авторів також є завуальованою насмішкою, Сушко буде це всіляко заперечувати і прикидатися «невинною овечкою». Як би не було, але якщо вже хтось із згаданих авторів висловив свою незгоду із такою «рекламою», то немає сумнівів, що з цим треба рахуватись і видалити згадку його (її) імені, а не нахабно заявляти: «Робив і буду так робити, і нічого ви зі мною не вдієте!».
Сумний парадокс у тому, що література (особливо поезія) у наш час взагалі мало кому потрібна. Публіці досить жменьки «розкручених» імен, більше вона й не хоче. Усе, що ми маємо – це таку-сяку увагу до своїх творів з боку решти поетичної братії, тобто таких самих, як ми. Той, хто спричиняє скандали на сайті, возвеличується у власних очах, але це «дута» слава, тому що реальний адресат цього всього – читач – трохи потішиться, посміється, стисне плечима і піде займатись своїми справами. Слава Богу, у наш час розваг вистачає, значно цікавіших, ніж ці. Натомість хтось з авторів залишається невинно- обпльованим, а інший – невиправним торжествуючим хамом.
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-03-29 08:58:01 ]
Вважаю, що після такого роз'яснення Редакція Майстерень або видалить усі тексти Сушка, де паплюження імені мого, або навіть заблокує автора на певний час.
Мені довелося брати книги чудового поета полтавського Тараса Нікітіна "Крик чибіса", бо не було де їх зберігати і книги роздавалися...
насолода від справжньої поезії автора, який замолоду був російськомовним, опанував українську досконало, писав прекрасно. Працював директором видавництва "Криниця", я початківцем відкрила для себе цю особистість.
І маємо на сайті паяца Сушка, якого я наче "підрощувала", він мене несказанно шанував, тепер він курсує між сторінками, бруднить-знеславлює, який ні в яке порівняння з нині покійним Тарасом.
Моя "Птахокардія" закаляна отут на поетичному сайті у прозі автора, обов'язок адміну наводити лад.
Чи знає шановний адмін, що рецензія на мою книгу є у збірнику "Золотисті клейноди" (Львів, "Сполом"), у оточенні статей про класиків та кількох сучасних письменників?
Привертати увагу до сайту потрібно (бачимо анабіз, неоціненість нових авторів, відсутність редакторів, що допоможуть новачкам і тим, хто потребує редакторсього втручання), але не мовчазним схваленням драчок, словесних баталій.
Клони обливають брудом - бо так зручно - не показувати лиця.
А сучасні письменники не мають захисту від нахаб.
Цих стрічок коментарів не було б, якби вчасно втрутився адмін і поставив нахабу в куток сайту. Яку художню цінність мають щоденні пасквілі такого автора? Енергетичний вампіризм і лише.
Дякую Вікторії за небайдужіть і мудрість.
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-21 12:44:47 ]
Ну і що це таке???
Треба звертатись до Адміна, щоб прибрав це неподобство.
Це не проза, це відверта неповага до авторів, упом'янутих у цьому з дозволу сказати тексті. Це і само-неповага, і втрата поваги до Вас авторів Майстерень.
Краще приберіть це самі, знищіть, і не ганьбіться, Олександре.
Те, що Ви зробили - огидно.
..............
така її думка, щодо згадки мого імені у прозі автора ПМ.
Чи бачила РМ те, як клон чи нікейм Ереміт називав Любов Бенедишин "пацючихою" і знана поетеса зачиняла двері сайту?
Повертаючись на сторінки ПМ, ми сподівалися, що шановний адмін таки наведе лад на цікавому поетичному ресурсі.
Революція гідності на сайті мусить відбутися.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Революція гідності на ПМ - чи бути їй?
http://maysterni.com/publication.php?id=138202
початок дискусії
Називаючи автора "шановним", скажіть: чи шануються на сайті інші? Відомі, знані, з доробком, який має розголос, регалії...
Зокрема, я, Л.Бенедишин, Я. Чорногуз?
Де захист гідності, де правила належного спілкування? нахабам - повна свобода паскудства.
Наводжу коментарі щодо вживання мого імені у прозі О.Сушка "Любов і поезія"
Вікторії Торон та Любові Бенедишин.
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-03-27 14:17:15 ]
Перепрошую, тільки ось повернувся з астральних мандрів і намагаюся отямитися в нашій реальності. )
І найперше, що мені спало вервицею земних думок, що будь-яка згадка про того чи того автора викликає зацікавлення до такої особистості в ширших колах читачів. Тобто, в разі, якщо немає явного використання згаданого автора в зневажливому контексті, без явної образи, то я, особисто, напевно не надто би й протестував.
Але більшість знаних авторів, звичайно, ставляться до таких згадувань більш прискіпливо і більш традиційно. В результаті невеличка війна знову ж таки привертає увагу мирян. Що теж, ніби, реклама.
Звичайно, хотілося б найвищої можливої художньої цінності від творів шановного Олександра Сушка, принаймні, коли йдеться про згадування інших авторів. Бо ж читачів таки найкраще не розважати, а найглибше поважати? )
Таке ось сакраментальне питання - чи має автор поважати своїх-несвоїх читачів? )
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-03-29 02:29:02 ] УВАГА!
Люди взагалі (а автори – особливо) чутливі до того, в якому контексті прилюдно вживається їхнє ім’я. Я в даному випадку – стороння особа, але мене одразу вразило те, в якому «зневажливому контексті» (за виразом РМ) вжиті імена цих авторів. Писати про те, що чиїсь книги стоять у тебе «у дальному кутку курятника, за старими ночвами під побитим міллю бабусиним рядном, яка померла років сорок тому» (невірна побудова речення! – В.Т.) і з них треба «здмухувати пилюгу» і «витирати засохлі курячі цятки з обкладинок» -- це не реклама. Навпаки, це означає -- ославити, зганьбити автора, під виглядом гумору створити пасквіль. Коли книги, навіть гіпотетично -- занедбані, закаляні у курячий послід, це ніколи не буває смішно, особливо для авторів, прізвища яких згадуються. Кожна книга – це чиясь творчість, частина життя. Навіть якщо в реальності так трапляється, що книги опиняються на смітнику, це завжди сумно, а пан Сушко ще й наводить імена живих діючих авторів цих книг. Не хочу говорити про інші місця, де пафосна похвала одному з авторів також є завуальованою насмішкою, Сушко буде це всіляко заперечувати і прикидатися «невинною овечкою». Як би не було, але якщо вже хтось із згаданих авторів висловив свою незгоду із такою «рекламою», то немає сумнівів, що з цим треба рахуватись і видалити згадку його (її) імені, а не нахабно заявляти: «Робив і буду так робити, і нічого ви зі мною не вдієте!».
Сумний парадокс у тому, що література (особливо поезія) у наш час взагалі мало кому потрібна. Публіці досить жменьки «розкручених» імен, більше вона й не хоче. Усе, що ми маємо – це таку-сяку увагу до своїх творів з боку решти поетичної братії, тобто таких самих, як ми. Той, хто спричиняє скандали на сайті, возвеличується у власних очах, але це «дута» слава, тому що реальний адресат цього всього – читач – трохи потішиться, посміється, стисне плечима і піде займатись своїми справами. Слава Богу, у наш час розваг вистачає, значно цікавіших, ніж ці. Натомість хтось з авторів залишається невинно- обпльованим, а інший – невиправним торжествуючим хамом.
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-03-29 08:58:01 ]
Вважаю, що після такого роз'яснення Редакція Майстерень або видалить усі тексти Сушка, де паплюження імені мого, або навіть заблокує автора на певний час.
Мені довелося брати книги чудового поета полтавського Тараса Нікітіна "Крик чибіса", бо не було де їх зберігати і книги роздавалися...
насолода від справжньої поезії автора, який замолоду був російськомовним, опанував українську досконало, писав прекрасно. Працював директором видавництва "Криниця", я початківцем відкрила для себе цю особистість.
І маємо на сайті паяца Сушка, якого я наче "підрощувала", він мене несказанно шанував, тепер він курсує між сторінками, бруднить-знеславлює, який ні в яке порівняння з нині покійним Тарасом.
Моя "Птахокардія" закаляна отут на поетичному сайті у прозі автора, обов'язок адміну наводити лад.
Чи знає шановний адмін, що рецензія на мою книгу є у збірнику "Золотисті клейноди" (Львів, "Сполом"), у оточенні статей про класиків та кількох сучасних письменників?
Привертати увагу до сайту потрібно (бачимо анабіз, неоціненість нових авторів, відсутність редакторів, що допоможуть новачкам і тим, хто потребує редакторсього втручання), але не мовчазним схваленням драчок, словесних баталій.
Клони обливають брудом - бо так зручно - не показувати лиця.
А сучасні письменники не мають захисту від нахаб.
Цих стрічок коментарів не було б, якби вчасно втрутився адмін і поставив нахабу в куток сайту. Яку художню цінність мають щоденні пасквілі такого автора? Енергетичний вампіризм і лише.
Дякую Вікторії за небайдужіть і мудрість.
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-21 12:44:47 ]
Ну і що це таке???
Треба звертатись до Адміна, щоб прибрав це неподобство.
Це не проза, це відверта неповага до авторів, упом'янутих у цьому з дозволу сказати тексті. Це і само-неповага, і втрата поваги до Вас авторів Майстерень.
Краще приберіть це самі, знищіть, і не ганьбіться, Олександре.
Те, що Ви зробили - огидно.
..............
така її думка, щодо згадки мого імені у прозі автора ПМ.
Чи бачила РМ те, як клон чи нікейм Ереміт називав Любов Бенедишин "пацючихою" і знана поетеса зачиняла двері сайту?
Повертаючись на сторінки ПМ, ми сподівалися, що шановний адмін таки наведе лад на цікавому поетичному ресурсі.
Революція гідності на сайті мусить відбутися.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію