Що це є "ірійними луками" - це від "ірій" (вирій) ?

Саме так. Наші предки вважали, що на півдні знаходиться ірій - луки Сварога, рай. Поняття пекла не існувало, бо не було вулканів на землях слов'ян. Щороку до ірію відлітають птахи і потрапляють праведники по смерті. Тому давньоруські трупопокладення часто звернені на південь - до ірію. Вважалося, що душі праведників переносять до ірію журавлі. Тому поруч із лелеками, що приносять дітей, слов'яни шанували журавлів.

Цікавий твір, Дімо. Я особисто вважаю, що наші поети і прозаїки неоправдано мало написали про часи князівської і до князівської доби. Тому, і гарно вписані у сучасні твори культурологічні елементи тих часів архіважливі. "Ірійними лугами" - мені здаються саме таким, корисним включенням.
А щодо самої релігії слов'ян, то боюсь тема надто складна і маловідома, до того ж вірили наші предки у різноманітні речі, і єдиної системи цінностей, аж до приходу християнства, ніби і не склалося?

Важко відповісти однозначно. Велесова книга, наприклад, дає зовсім інше бачення історії...
Та й саме християнство пройшло через певно трансформацію, поширившись по руських землях. Під час першого хрещення Русі Аскольдом 860р. християнство зберігало візантійський обряд, ставши елітарною вірою. Після хрещення всея Русі Володимиром християнство увібрало багато елементів поганських вірувань, православ'я, отже, є синкретичною течією. Про це, зокрема, писав Іван Вишенський. В ХVIст. через поєднання візантіського і римського ритуалу виникла уніатська церква, яка нині переважає в Західній Україні. Нарешті, в середні віки в Україні поширився протестантизм, хоча й значного розголосу не здобув. Для боротьби з ним єзуїти створили мережу культурно-навчальних закладів (так, Хмельницький здобув освіту в єзуїтському колегіумі).
Але, як на мене, головне для народу - єдність і братолюбство. Адже незалежно від того, хто до якого храму ходить чи не ходить взагалі, всі ми співвітчизники, і повинні любити нашу землю та поважати одне одного, як би банально це не звучало.

Шановний Дімо, я теж вважаю, що головне - йти від народу, від його духовності, і можливо наші, українські корені сильно розгалужені, але стовбур нині ніби єдиний, і робить його таким християнство.
Отже, якщо йти від духовності (і з нею ж), то, схоже, що українців зробило українцями саме християнство.
Звичайно, у 860 році Русі, як терміна, ще не існувало, схоже, були "руси" і частина "полян", які злилися докупи в 10 віці, а ще були кривичі, вятичі, древляни, словени... Судячи із достовірних записів схоже поняття, як "свята Русь", пов'язане з переможним становленням Московського князівства. До того був Київський каганат, а ще раніше слов'яни і руси, як різні етноси.
Щодо Християнства, то германці (до яких більшість шановних істориків відносить і "русів") прийняли аріанство уже в ІІІ віці від Р.Х., а потім "армія" русів у 830 хрестилася візантійським обрядом під Херсонесом, а потім уже варяги і словянські внуки варягів у 10 віці хрестили киян. Так що слово "Русь" і "руси" не є визначальними у нашій історії. І, як на мене, є сенс говорити про розгалуджене наше коріння і Промисел Божий.
Велесовій книзі

Файний вірш, мелодійний і проникливий.