Я з мечем у правиці поринув,
В бій, що звірем скаженим ревів.
Це відтоді в курганах долина
Зветься Брейфне² - країна холмів.

Після битви припав до криниці
(Переможець - невільник жаги)
І помітив, що втратив правицю,
Загубив, як життя вороги!

Загубив із рукою і владу,
Бо не бути вовік королем
Тим, хто має каліцтва і вади,
Як і тим, хто закоханий в зле.

Та мій лікар запевнив умілий:
Є дорога назад, хоч тяжка,
Ось лише прийняла б моє тіло
З найчистішого срібла рука.

Приєднав він ту срібную руку
І в хатині селянській брудній
Роздирала гарячка, мов круки,
Ще і привиди вили в стіні.

Кожну ніч та рука прокидалась
І тягнулась до темних небес.
Кожен день до землі припадала
І чекала, світ сонця би щез.

В лихоманці гадав я загину,
Що в могилу, я марив, зійшов.
Зігрівала мене безупино,
Як вогонь, королеви любов.

«Мертві пальці - благала - холодні,
Задзвеніть як пташині пісні!»
І питала: «Воскреснути згодні,
Струни ліри немов голосні?»

Так лунали дівочі благання,
Наче янгола місячний спів,
Як послухав би з ночі до рання,
Навіть мертвий ожити б зумів.

Як збирав щирий квіт сліз жіночих
Пальців мертвих сіяючий лід,
Я відчув - руку вії лоскочуть,
Я відчув - ніжність теплих ланіт.

1. Нуаду - Міфічний верховний король Ірландії.
2. Брейфне - ранньо-середньовічне королівство в Ірландії.

2018 р.