Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.14
18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
2026.08.14
17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
2026.08.14
13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
2026.08.14
12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
2026.08.14
12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
2026.08.14
11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
2026.08.14
11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу
Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав
2026.08.14
10:52
Що ви, керманичі кпину?
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
2026.08.14
07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
2026.08.14
04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
2026.08.13
23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі
2026.08.13
22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
2026.08.13
18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
2026.08.13
18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
2026.08.13
15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
2026.08.13
13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Легенда про Лавр
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Легенда про Лавр
Легенда про Лавр
Знаменитий Овідій у своїх "Метаморфозах" оповідає про те, що Аполлон, що жив серед людей, закохався в німфу Дафну і постійно переслідував її. Одного разу після перемоги над змієм Пифоном Аполлон зустрів юного бога кохання Ерота з луком і стрілами і пожартував над ним: "Навіщо тобі, малюк, лук і стріли? Чи не думаєш ти перевершити мене в мистецтві стрільби? ".
Ця насмішка образила Ерота, і він в помсту послав дві стріли. Перша, стріла любові, пронизала Аполлона, а друга - що вбиває любов - потрапила в Дафну. З тих пір Дафна завжди тікала геть від Аполлона. Ніякі хитрощі не допомагали йому. Змучена стражданнями, вічними переслідуваннями, Дафна звернулася до батька пенею і Землі, щоб вони забрали у неї її образ. Після цих слів вона перетворилася в лавровий кущ (цікавий той факт, що на Русі до XVIII століття лавровий лист називали "дафнія" ( "лавр" по-грецьки - "дафна").
Засмучений Аполлон з тих пір став носити на своїй голові вінок з вічнозеленого лавра. У Греції лавровим листям прикрашали житла, щоб освіжити приміщення. В матраци підкладали лаврові гілки, щоб снилися віщі сни. Існувало повір'я, що лавр рятує від удару блискавки.
Так, відомий факт, що римський імператор Тибериус під час гуркоту грому надягав лавровий вінок і заповзав під ліжко. Лавр вважали священним деревом, його вінками прикрашали голови переможців в Стародавній Греції. Кілька тисячоліть ця традиція зберігається і в інших країнах, наприклад в Англії. Від слова "лавр" походить слово "лауреат" - "увінчаний лаврами".
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 26.03.19 7.52
Знаменитий Овідій у своїх "Метаморфозах" оповідає про те, що Аполлон, що жив серед людей, закохався в німфу Дафну і постійно переслідував її. Одного разу після перемоги над змієм Пифоном Аполлон зустрів юного бога кохання Ерота з луком і стрілами і пожартував над ним: "Навіщо тобі, малюк, лук і стріли? Чи не думаєш ти перевершити мене в мистецтві стрільби? ".
Ця насмішка образила Ерота, і він в помсту послав дві стріли. Перша, стріла любові, пронизала Аполлона, а друга - що вбиває любов - потрапила в Дафну. З тих пір Дафна завжди тікала геть від Аполлона. Ніякі хитрощі не допомагали йому. Змучена стражданнями, вічними переслідуваннями, Дафна звернулася до батька пенею і Землі, щоб вони забрали у неї її образ. Після цих слів вона перетворилася в лавровий кущ (цікавий той факт, що на Русі до XVIII століття лавровий лист називали "дафнія" ( "лавр" по-грецьки - "дафна").
Засмучений Аполлон з тих пір став носити на своїй голові вінок з вічнозеленого лавра. У Греції лавровим листям прикрашали житла, щоб освіжити приміщення. В матраци підкладали лаврові гілки, щоб снилися віщі сни. Існувало повір'я, що лавр рятує від удару блискавки.
Так, відомий факт, що римський імператор Тибериус під час гуркоту грому надягав лавровий вінок і заповзав під ліжко. Лавр вважали священним деревом, його вінками прикрашали голови переможців в Стародавній Греції. Кілька тисячоліть ця традиція зберігається і в інших країнах, наприклад в Англії. Від слова "лавр" походить слово "лауреат" - "увінчаний лаврами".
Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 26.03.19 7.52
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
