ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.09.29 07:21
Почуваюся мішенню
В напівтемній залі тиру, -
Ворог цілить пильно в мене
І надворі, і в квартирі.
І опівдні, й серед ночі
Йде неспинна естафета, -
Лиш мопед своє відстрочить,
Як уже гуде ракета.

хома дідим
2026.09.28 23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка

Іван Потьомкін
2026.09.28 21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога

Ірина Білінська
2026.09.28 18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?

Вячеслав Руденко
2026.09.28 16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.

Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,

Артур Курдіновський
2026.09.28 15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.

Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...

Борис Костиря
2026.09.28 15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і

Ольга Береза
2026.09.28 15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.

Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —

С М
2026.09.28 13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!

Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі

Володимир Бойко
2026.09.28 10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.

В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.

Ірина Вовк
2026.09.28 07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у

Віктор Кучерук
2026.09.28 06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.

М Менянин
2026.09.28 01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.

Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону

хома дідим
2026.09.27 23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Джон Донн
Джон Донн
Ім'я англійського поета Джона Донна стоїть в одному ряду з Вільямом Шекспіром і Філіпом Сідні. Найбільший представник метафізичної школи в поезії поєднував в собі полярні принципи. Настоятель храму, якого не задовольняє ні католицька, ні англіканська церква. Автор проповідей без світлого погляду на світ і віршів не для всіх, наповнених алюзіями і багатозначністю. У центрі поезії Донна, що лежить на стику Ренесансу та бароко, стоїть людина і його можливості, поєднання роботи почуттів і розуму.
Дитинство і юність
У біографії Джона Донна є цікавий факт - невідома точна дата народження. У різних джерелах вказується або 21 січня, який проміжок з 24 січня по 19 червня 1572 року. Джон народився в сім'ї купця середньої руки. По лінії матері був родичем драматургом Джоном Хейвудом і філософом, лорд-канцлером Англії Томасом Мором. Сім'я дотримувалася католицької віри, що згодом позначилося на особистих уподобаннях і можливостях Джона.
Портрет Джона Донна
У віці трьох років хлопчик залишився без батька. Мати вийшла заміж за президента Королівської медичної академії Джона Сімміджема. Вже до 10 років Донн знав латинську та французьку мови. У 12 батьки відправили Джона в школу першого ступеня при Оксфордському університеті.
В цей час в Англії набрав чинності дух Реформації, і в 1586 році юнак перейшов в Трініті-коледж в Кембридж. Але ні в першому, ні в другому університеті диплома юнак не отримав, оскільки відмовився складати присягу, що суперечить канонам католицької церкви. Жертвою конфлікту двох церков став і брат Джона, Генрі, який потрапив до в'язниці за приховування священика. Джону вдалося закінчити адвокатську школу Лінкольнз Інн.
Джон Донн в молодості
Крім юридичних наук поет вивчав мови і богослов'я. В коло інтересів потрапили поезія і театр. Але під час і після закінчення навчання Джон змарнував половину спадщини в подорожах і розвагах. Донн кілька років прожив в Іспанії, Франції та Італії, де вивчав культуру і мови цих країн. Крім цього, брав участь в піратських авантюрах Уолтера Релі, одного з керівників розгрому іспанської Непереможної Армади, і Роберта Девере, графа Ессекса.
У 1601 році Джон обраний депутатом Палати громад. З 1605 року працював помічником єпископа Томаса Мортона, войовничого протестанта і автора робіт, викривають римський католицизм. У 1610-му Оксфордський університет присвоїв майстру ступінь магістра мистецтв. У 1615-му Джон призначений капеланом короля Якова I. Через рік Донн отримав посаду професора богослов'я в своїй альма-матер - школі Лінкольнз-Інн.
література
Дослідники творчості Джона Донн прийшли до висновку, що поет почав писати вірші на початку 90-х років XVI століття. Але за життя твори не публікувалися, більше були відомі проза і релігійні проповіді. Його перший сатиричний працю датується +1593 роком. У «Книзі сатир Донна» автор намагався відобразити роздвоєність світовідчуття, викликану церковними чварами, пошуки точки опори в житті.
У 1597-му слідами експедиції до Азорських островів написані «Шторм» і «Штиль». Природна стихія показала Джону крихкість людського існування, тим самим зміцнивши молодої людини у вірі в Бога.
Поет Джон Донн
Під час служби у сера Томаса молодий поет отримав доступ до вищого світу. Написані ним елегії, сонети користувалися популярністю у бомонду. Автор придбав високопоставлених покровителів, сам король Яків I називав вірші Донна божественними.
У 1601 році Джон Донн написав «Прощання, яке забороняє смуток», присвячене дружині. Це одне з найвідоміших любовних віршів. Воно якнайкраще розкриває ідеал любові поета і демонструє традиції любовної лірики епохи Відродження.
Книга віршів Джона Донна
Велика родина і що послідували матеріальні труднощі повернули Донна до релігії і спонукали на написання «La Corona» і «Священних сонетів». Але якщо в першому циклі ще присутній життєрадісний ідилічний мотив, то другий твір пронизане депресією, стражданням, каяттям за життя без Бога.У сонетах Джон бачив себе свідком моментів з життя Христа і Діви Марії.
У 1607 році Джон, відчуваючи внутрішню кризу, взявся досліджувати питання самогубства. Плодом роздумів став трактат "Біатанатос". Будучи юристом, Донн підійшов до добровільного позбавлення життя як одного зі способів вбивства.
Власне бачення картини світу Донн виклав в написаній на замовлення поемі «Перша річниця». При цьому отримані в ході роздумів висновки поет замаскував під роздвоєння свідомості у людей, викликане реформуванням церкви.
У 1611-му публікує полемічний трактат "Ігнатій і його конклав", спрямований проти єзуїтів. Книга удостоєна похвали з боку короля Якова I. У поемі «Друга річниця», що вийшла в 1612 році, Донн задався питанням, що ж таке душа, для чого вона потрібна. І прийшов до висновку, що одним розумом людина не знайде відповіді.
Поет Джон Донн
Своїми памфлетами на релігійні теми Джон привернув увагу Якова I. Король вважав, що з Джона вийде хороший проповідник. Донн послухав наполяганням і в 1615 році прийняв сан священика. Через три роки отримав ступінь доктора богослов'я Кембриджського університету. Але перш ніж прийняти сан Джону довелося подолати самого себе: він знав свої недоліки і вважав, що не гідний бути рукоположеним. Сумніви Джон виклав у вірші «Страсна п'ятниця», написаному навесні 1613 року.
З 1621-го Джон Донн - настоятель Собору Святого Павла в Лондоні, одного з найбільших соборів Європи того часу. Крім того, в 1622-му призначений мировим суддею в Кенті і Бедфордширі, суддею Королівської комісії з церковним судам. У цей період до Джону прийшла слава одного з найкращих проповідників епохи.
В кінці 1623 року Донн тяжко захворів. Перебуваючи між життям і смертю, Джон не припиняв працювати, досліджуючи природу людини. Підсумком роздумів став філософська праця «Звернення до Господа в годину потреби і лих».
Книга включає в себе кілька розділів. Кожен складається з трьох частин: «Медитація», «Умовляння» і «Молитва». Мабуть, найвідоміші слова з проповіді - це
«Немає людини, яка була б як Острів, сам по собі, кожна людина є частина Материка, частина Суші ... Смерть кожної людини зменшує і мене, бо я єдиний з усім людством, а тому не питай, по кому дзвонить дзвін: він дзвонить по тобі ».
Слова з молитовника використані Ернестом Хемінгуеєм в назві роману про війну в Іспанії.
Особисте життя
Повернувшись в 1598 році з подорожі, Джон поступив на службу секретарем до адвоката двору Єлизавети I, лорду-зберігачу королівської друку серу Томасу Еджертон. Перед молодою людиною відкрилася широка перспектива. Але в 1601 році Джон втратив таку можливість, таємно одружившись з племінницею роботодавця Ганні Мор.
Через рік суд підтвердив законність шлюбу, і тільки в 1609 році батько Анни змирився з нерівним шлюбом дочки. Подружжя оселилося в маєтку Перфорд, що належить родині дружини. Кузен Анни, сер Френсіс Уоллі, взяв Джона на службу.
Майже щороку в сім'ї з'являлися діти, але з 12 вижили вісім. Народивши останньої дитини в 1617 році, Ганна померла. Можливо, смерть дітей або інші духовні терзання привели Донна з католицизму в англіканську церкву
смерть
У 1630 у Джона загострилася хвороба. Настоятель Собору Святого Павла помер в 1631 році. Похований там же.
Статуя на могилі Джона Донна
Над могилою встановлено скульптурний портрет Донна, створений за його вказівкою перед смертю.
Бібліографія
• 1601 - «Прощання, яке забороняє смуток»
• 1607 - «La Corona»
• 1611 - «Ігнатій і його конклав»
• 1612 - «Анатомія світу»
• 1624 - «Звернення до Господа в годину потреби і лих»
• тисячі шістсот тридцять одна - «Death's Duel»

Доброго ранку
Так де ж раніше були ми з тобою? Смоктали груди? Гойдалися в колисці? Або годувалися кашкою луговою? Або, як сім сонливців, прохропіли Всі роки? Так! Ми спали досі; Між привидів любові блукав мій погляд, Ти снилась мені в будь-який з Євін сестер.
Прокинулися наші душі лише тепер, прокинулись - і застигли в чеканні; Любов на ключ замкнула наші двері, Комірчину перетворюючи в світобудову. Хто хоче, хай пливе на край землі Світи золоті відкривати вдалині - А ми свої світи один в одному знайшли.
Два наших світлих обличь - дві півкулі карти безобманної: Як жадібно наші палкі серця тягнуть у ці радісні країни! Є суміші, що на смерть приречені, Але якщо наші дві любові рівні, Ні спад їм довіку, ні загибель не страшні. Джон Донн
Переклала на українську мову 26.04.19 19.52





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-04-27 07:34:53
Переглядів сторінки твору 652
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.973 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2025.10.09 17:01
Автор у цю хвилину відсутній