Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.21
22:06
В хвилини музики печальної
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.
2026.05.21
21:10
із ранку визирнеш надвір
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier
2026.05.21
20:19
Може то ворони,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!
Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!
Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,
2026.05.21
18:45
У розпечену ніч наче дідько останній вселився,
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.
Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.
Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь
2026.05.21
18:04
Всяк прагне в небі журавля зловити,
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість
2026.05.21
16:00
У сьогодні про тишу прошу -
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.
Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.
Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,
2026.05.21
13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"
Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"
Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -
2026.05.21
12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.
На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –
що побажаєш.
Я
виконаю те.
На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –
2026.05.21
12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.
Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.
Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
2026.05.21
09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки
На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!
По ночах небо геть червоне,
На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!
По ночах небо геть червоне,
2026.05.21
09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця.
Князь, що тримав небо над Руссю,
поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові.
Ліворуч від нього – Любава,
тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни.
Вона – жива
2026.05.20
20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Майбутні ґенерації непережитих мрій
Надіюсь їх зустріти поки порух не зносивсь
І жити щоби видіти світання на зорі
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що ві
Порух рук моторніше за усвідомлення
Майбутні ґенерації непережитих мрій
Надіюсь їх зустріти поки порух не зносивсь
І жити щоби видіти світання на зорі
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що ві
2026.05.20
17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і
2026.05.20
16:36
В довгій тиші - відьми,миші,
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …
Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …
Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні
2026.05.20
12:04
БІЛИЙ САРКОФАГ: НІЧ НА СТРІТЕННЯ ДЛЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА
На схилі віку, коли вишгородські вітри стали надто холодними, Ярослав сів на березі свого життя, де зустрілися дві стихії: Любов і Мудрість.
Перед його внутрішнім зором, мов у мутних водах Дніпра,
2026.05.20
11:33
О першій ночі я не сплю.
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Побачення
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Побачення
***маленька еротично-філософська андеграундна поема. під смаки не адаптована***
Ось місяць зійшов на поріг,
Бо сонце заснуло... І треба
Обрати зі стежок нічних
Одну... Обираю- до тебе...
.....................................................
Що котик у місячнім сяй-
ві став на твої я пороги,
Бо "твій" десь там котить. Вітай,
Омий, мов прочанину, ноги,
А далі в еротики рай,
Осипана місячним пилом,
Зі мною удвох поринай
Оголена... Тілом... Хотіла
Втомитися, люба моя?
Жадання виснажує сили,
My dear. І навіть коньяк
Не діє... На тіло... Втомило...
Мов кішка, мостись на мені
У стані блаженної втоми...
Ні смутку, ні радості. Ні
Бажання. Ні крапки, ні коми,
Ні сенсу натхненні вірші
Вкладати у душі убогі
З програмами людомашин...
Це обрані нами дороги.
Конкретно обридли уже
Незмінні володарі світу.
Адептам гламуропожеж
У пеклі довіку горіти,
Яке сотворили самі.
А ми усамітнимось. Навіть
Без спогадів, о, mon ami,
Про сни політичної наві,
Де плани передні горять,
А задні у моді у блазнів,
І вказує вихрестохряк,
Де лави займати у лазні,
На котрих ні холоду, ні
Спекоти... ...ти любиш спекоту
В екстазу горіти вогні
Вже вкотре? Вже вкотре... Вже вкотре
Весняна природа твоя
Тіка у палаючу осінь,
В оте міністерство, де я,
Поет Несімейних Відносин
(посада така чарівна...)))
Надати еротики віршу
Призначений... Може, вина
Для тебе? І трохи міцніше
Для мене? Незмінно- коньяк
І погляд у очі... Аби не
Над міру... А міряти як
Ти хочеш? У позі рабині?..)))
................................................
Вже сонце зійшло на поріг
Розбудженим песикои. Місяць,
Мов кіт, налякався і втік...
Зникаю. До зустрічі, місіс!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119050100689
Ось місяць зійшов на поріг,
Бо сонце заснуло... І треба
Обрати зі стежок нічних
Одну... Обираю- до тебе...
.....................................................
Що котик у місячнім сяй-
ві став на твої я пороги,
Бо "твій" десь там котить. Вітай,
Омий, мов прочанину, ноги,
А далі в еротики рай,
Осипана місячним пилом,
Зі мною удвох поринай
Оголена... Тілом... Хотіла
Втомитися, люба моя?
Жадання виснажує сили,
My dear. І навіть коньяк
Не діє... На тіло... Втомило...
Мов кішка, мостись на мені
У стані блаженної втоми...
Ні смутку, ні радості. Ні
Бажання. Ні крапки, ні коми,
Ні сенсу натхненні вірші
Вкладати у душі убогі
З програмами людомашин...
Це обрані нами дороги.
Конкретно обридли уже
Незмінні володарі світу.
Адептам гламуропожеж
У пеклі довіку горіти,
Яке сотворили самі.
А ми усамітнимось. Навіть
Без спогадів, о, mon ami,
Про сни політичної наві,
Де плани передні горять,
А задні у моді у блазнів,
І вказує вихрестохряк,
Де лави займати у лазні,
На котрих ні холоду, ні
Спекоти... ...ти любиш спекоту
В екстазу горіти вогні
Вже вкотре? Вже вкотре... Вже вкотре
Весняна природа твоя
Тіка у палаючу осінь,
В оте міністерство, де я,
Поет Несімейних Відносин
(посада така чарівна...)))
Надати еротики віршу
Призначений... Може, вина
Для тебе? І трохи міцніше
Для мене? Незмінно- коньяк
І погляд у очі... Аби не
Над міру... А міряти як
Ти хочеш? У позі рабині?..)))
................................................
Вже сонце зійшло на поріг
Розбудженим песикои. Місяць,
Мов кіт, налякався і втік...
Зникаю. До зустрічі, місіс!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119050100689
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
