
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.22
22:21
Світ спускає собак,
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.
Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.
Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
2025.10.22
21:52
Свідомість розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається
2025.10.22
17:22
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.
Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.
Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі
2025.10.22
15:49
Так я пам’ятав:
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –
2025.10.22
13:09
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було
2025.10.22
12:10
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.
2025.10.22
09:35
Замовкло все поволі і повсюди, -
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов
2025.10.21
22:02
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.
У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.
У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал
2025.10.21
21:58
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?
2025.10.21
21:37
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.
Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.
Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –
2025.10.21
21:01
Сценка із життя
(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх
(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх
2025.10.21
19:36
Не знаю чому? —
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.
2025.10.21
11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
2025.10.21
06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
2025.10.21
00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
2025.10.20
22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Побачення
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Побачення
***маленька еротично-філософська андеграундна поема. під смаки не адаптована***
Ось місяць зійшов на поріг,
Бо сонце заснуло... І треба
Обрати зі стежок нічних
Одну... Обираю- до тебе...
.....................................................
Що котик у місячнім сяй-
ві став на твої я пороги,
Бо "твій" десь там котить. Вітай,
Омий, мов прочанину, ноги,
А далі в еротики рай,
Осипана місячним пилом,
Зі мною удвох поринай
Оголена... Тілом... Хотіла
Втомитися, люба моя?
Жадання виснажує сили,
My dear. І навіть коньяк
Не діє... На тіло... Втомило...
Мов кішка, мостись на мені
У стані блаженної втоми...
Ні смутку, ні радості. Ні
Бажання. Ні крапки, ні коми,
Ні сенсу натхненні вірші
Вкладати у душі убогі
З програмами людомашин...
Це обрані нами дороги.
Конкретно обридли уже
Незмінні володарі світу.
Адептам гламуропожеж
У пеклі довіку горіти,
Яке сотворили самі.
А ми усамітнимось. Навіть
Без спогадів, о, mon ami,
Про сни політичної наві,
Де плани передні горять,
А задні у моді у блазнів,
І вказує вихрестохряк,
Де лави займати у лазні,
На котрих ні холоду, ні
Спекоти... ...ти любиш спекоту
В екстазу горіти вогні
Вже вкотре? Вже вкотре... Вже вкотре
Весняна природа твоя
Тіка у палаючу осінь,
В оте міністерство, де я,
Поет Несімейних Відносин
(посада така чарівна...)))
Надати еротики віршу
Призначений... Може, вина
Для тебе? І трохи міцніше
Для мене? Незмінно- коньяк
І погляд у очі... Аби не
Над міру... А міряти як
Ти хочеш? У позі рабині?..)))
................................................
Вже сонце зійшло на поріг
Розбудженим песикои. Місяць,
Мов кіт, налякався і втік...
Зникаю. До зустрічі, місіс!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119050100689
Ось місяць зійшов на поріг,
Бо сонце заснуло... І треба
Обрати зі стежок нічних
Одну... Обираю- до тебе...
.....................................................
Що котик у місячнім сяй-
ві став на твої я пороги,
Бо "твій" десь там котить. Вітай,
Омий, мов прочанину, ноги,
А далі в еротики рай,
Осипана місячним пилом,
Зі мною удвох поринай
Оголена... Тілом... Хотіла
Втомитися, люба моя?
Жадання виснажує сили,
My dear. І навіть коньяк
Не діє... На тіло... Втомило...
Мов кішка, мостись на мені
У стані блаженної втоми...
Ні смутку, ні радості. Ні
Бажання. Ні крапки, ні коми,
Ні сенсу натхненні вірші
Вкладати у душі убогі
З програмами людомашин...
Це обрані нами дороги.
Конкретно обридли уже
Незмінні володарі світу.
Адептам гламуропожеж
У пеклі довіку горіти,
Яке сотворили самі.
А ми усамітнимось. Навіть
Без спогадів, о, mon ami,
Про сни політичної наві,
Де плани передні горять,
А задні у моді у блазнів,
І вказує вихрестохряк,
Де лави займати у лазні,
На котрих ні холоду, ні
Спекоти... ...ти любиш спекоту
В екстазу горіти вогні
Вже вкотре? Вже вкотре... Вже вкотре
Весняна природа твоя
Тіка у палаючу осінь,
В оте міністерство, де я,
Поет Несімейних Відносин
(посада така чарівна...)))
Надати еротики віршу
Призначений... Може, вина
Для тебе? І трохи міцніше
Для мене? Незмінно- коньяк
І погляд у очі... Аби не
Над міру... А міряти як
Ти хочеш? У позі рабині?..)))
................................................
Вже сонце зійшло на поріг
Розбудженим песикои. Місяць,
Мов кіт, налякався і втік...
Зникаю. До зустрічі, місіс!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119050100689
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію