Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Вчіться життя своє дякувати !!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вчіться життя своє дякувати !!!
Вчіться життя своє дякувати !!!
28.02.2014 | Автор: Любов Денисенко
Привіт, дорогий гість! В даний час на Україні дуже непростий період. Сьогодні я хочу, що б Ви прочитали вірші, які опублікувала мила і мудра жінка Олена Добровольська в нашій групі «Острівець посмішок» в Skype. Нехай мене пробачать пошуковики за плагіат, але я не можу краще сказати.
Вчіться життя своє дякувати ...(Ірина Самаріна-Лабіринт)
Бажаю всім добра і думок світлих ...
Нехай образи минулі підуть ...
Від них ви позбавляйтеся непомітно ...
Пробачити і відпустити - нелегкий труд ...
Але кожного ранку рано на світанку
Спробуйте кого-небудь пробачити ...
За те, що сонце в небі яскраво світить,
Почніть життя своє дякувати ...
Адже воно посилає вам уроки,
Щоб стали ви чутливіше, мудріше ...
А чує лише образливі докори,
То грошей немає, то вірних немає друзів ...
Ви життя своє за все дякуйте ...
За те, що ви не знаєте війни,
За те, що біля комп'ютера сидите ...
За те, що ви комусь потрібні ...
За те, що є у вас сім'я і діти,
А якщо немає, просіть у нього !!!
Адже воно не глухе і вам відповість,
Прощаючи вас за колишнє ниття ...
Хочете бути багатими? Мрійте!
До вас гроші будуть самі приходити ...
Хочете бути щасливими? Дерзайте!
Вчіться довіряти, прощати, любити ...
Уявіть життя свою без побоювань,
Без страхів, без докорів і образ ...
Забудьте про порожні сумніви,
Побачите, що для щастя шлях відкритий ...
Залиште ваше минуле в спокої!
Воно пішло, назад не повернути ...
Задумайтесь сьогодні над долею
І накресліть в думках світлий шлях ...
Весь світ під кожного не перебудувати,
Але можна перебудувати світ всередині ...
І краще довіряти, ніж вічно сперечатися ...
І краще відшукати, чому не знайти ...
Вам життя дає безцінні поради ...
Того, що є, могло б і не бути ...
Уявили? За кожен промінчик світла
Вчіться життя своє дякувати ...
© Copyright: Ірина Самаріна-Лабіринт, 2012
Давайте всіх пробачимо і помолимося Богу. Господи, дай мудрості людям, навчи їх прощати один одного. Нехай будуть живі, мудрі і щасливі всі жителі нашої України.
Related Posts
Переклала на українську мову 26.04.19 19.43
28.02.2014 | Автор: Любов Денисенко
Привіт, дорогий гість! В даний час на Україні дуже непростий період. Сьогодні я хочу, що б Ви прочитали вірші, які опублікувала мила і мудра жінка Олена Добровольська в нашій групі «Острівець посмішок» в Skype. Нехай мене пробачать пошуковики за плагіат, але я не можу краще сказати.
Вчіться життя своє дякувати ...(Ірина Самаріна-Лабіринт)
Бажаю всім добра і думок світлих ...
Нехай образи минулі підуть ...
Від них ви позбавляйтеся непомітно ...
Пробачити і відпустити - нелегкий труд ...
Але кожного ранку рано на світанку
Спробуйте кого-небудь пробачити ...
За те, що сонце в небі яскраво світить,
Почніть життя своє дякувати ...
Адже воно посилає вам уроки,
Щоб стали ви чутливіше, мудріше ...
А чує лише образливі докори,
То грошей немає, то вірних немає друзів ...
Ви життя своє за все дякуйте ...
За те, що ви не знаєте війни,
За те, що біля комп'ютера сидите ...
За те, що ви комусь потрібні ...
За те, що є у вас сім'я і діти,
А якщо немає, просіть у нього !!!
Адже воно не глухе і вам відповість,
Прощаючи вас за колишнє ниття ...
Хочете бути багатими? Мрійте!
До вас гроші будуть самі приходити ...
Хочете бути щасливими? Дерзайте!
Вчіться довіряти, прощати, любити ...
Уявіть життя свою без побоювань,
Без страхів, без докорів і образ ...
Забудьте про порожні сумніви,
Побачите, що для щастя шлях відкритий ...
Залиште ваше минуле в спокої!
Воно пішло, назад не повернути ...
Задумайтесь сьогодні над долею
І накресліть в думках світлий шлях ...
Весь світ під кожного не перебудувати,
Але можна перебудувати світ всередині ...
І краще довіряти, ніж вічно сперечатися ...
І краще відшукати, чому не знайти ...
Вам життя дає безцінні поради ...
Того, що є, могло б і не бути ...
Уявили? За кожен промінчик світла
Вчіться життя своє дякувати ...
© Copyright: Ірина Самаріна-Лабіринт, 2012
Давайте всіх пробачимо і помолимося Богу. Господи, дай мудрості людям, навчи їх прощати один одного. Нехай будуть живі, мудрі і щасливі всі жителі нашої України.
Related Posts
Переклала на українську мову 26.04.19 19.43
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
