Благослови, душе моя, Бога!
Господе Боже мій, як Ти возвеличивсь!
В незрівнянну красу прибрався.
Огорнутий світлом, немов плащем,
Розпростер небеса, як завісу.
Покрив водами чертоги Свої.
Повагом їдеш на колісниці з хмар,
На крилах вітрів літаєш.
Їх же зробив ще й посланцями Своїми,
А за служку – вогонь полум’яний.
Землю поставив на опори міцні,
Не схитнеться довіку.
Безоднею, як одягом, покрив її.
На горах постали води.
Від окрику Твого, від громового голосу
Спішно вони побігли.
Зависочіли гори,
Опустились долини на місце,
Тобою призначене.
Межу зробив для них,
Щоб не вертались покрити землю.
В долини джерела послав,
Ручаї розбіглись між горами
Звірину напувать польову,
Диким звірам тамувати спрагу.
Кружеляє над ними птаство,
Між галуззям луна його спів.
Зрошуєш гори з горішніх чертогів Своїх.
Плодами діянь Твоїх земля вдовольняється.
Траву Ти ростиш на корм худобі,
Зелень – для праці людської.
Добуваєш хліб із землі і вино,
Що звеселяє серце людини,
І єлей, од якого блищить лице і хліб,
Що зміцнює серце людини.
П’ють воду дерева Господні,
Кедри ліванські, посаджені Ним
І де загніздилося птаство.
Чорногуз, щоправда, кипарис уподобав.
Гори високі – для цапа гірського,
Скелі – притулок даманів .
Він створив місяць для виміру часу,
Сонце, котре знає, коли сідати.
Простягає Він темінь і настає ніч.
Виповзає тоді лісова звірина.
Рикають леви і просять у Бога здобич,
А зійде сонце,у лігвах своїх спочивають.
Виходить людина на працю
І аж до вечора трудиться.
Які ж бо численні діла Твої, Боже!
Мудро вчинив Ти все
І земля повна Твоїми створіннями.
Ось море велике й широке, а в нім – плазуни,
Без ліку великі й малі тварини.
Там пливуть кораблі.
Кит, якого створив Ти, бавиться в морі.
Всі чекають, що Ти їм поживу даси вчасно.
Даси – заберуть, відкриєш руку – ситі вони,
Сховаєш обличчя Своє – злякаються,
Дух забереш – вмирають і в порох вертаються.
Пошлеш дух Свій – і творяться знову вони,
І обличчя землі оновиться.
Хай же пребуде навіки слава Твоя.
Ділам Своїм, Боже, радій!
Ти поглянеш на землю – здригнеться вона,
Гір торкнешся – задиміють вони.
Співатиму Богу, допоки житиму,
Гратиму Богу своєму, допоки живу.
Приємною буде Йому мова моя,
І я порадію Богу своєму.
Хай грішники із землі щезнуть
І нечестивих більше не буде.
Благослови, душе моя, Господа Бога. Алілуя!

-------------------------------------------------------------------------------------
Даман – тварина розміром із зайця, безхвоста, лапи й вуха короткі, мешкає на скелях та в гірських печерах. У поточній мові – заєць або ж кріль.