Маргаритка

МАРГАРИТКА - (лат. Béllis - прекрасний). Назва «маргаритка» - від грецького слова «margarites», що означає «перлина». І дійсно, дрібні білі квіточки диких маргариток на лузі дуже нагадують розсипані перлини.
Про це йдеться в переказах. Коли Садко вийшов на берег, Любава, скучили за своїм коханим, так стрімко кинулася до нього, що нитка її намиста порвалася, і перлинні намистини розсипалися по землі. З цих перлів і виникли маргаритки.
Мовою квітів маргаритка є символом любові, непорочності, чистоти і щирості. У неї багато народних назв.
Зірочка, срібний пенні, «око дня» - за те, що вона розкривається зі сходом сонця, «стократка» - за незліченні густо саджені пелюстки, «мірка любові»: на ній, як і на ромашці, ворожать закохані.
А ще її називають «квітка дитини». Легенду про походження цієї назви наводить у своїй книзі Микола Золотницький.
«Одна маленька дівчинка, дивлячись перед сном на небо, всіяне зорями, попросила:
- Зірки, зірки, зробіться, будь ласка, квітами, щоб я могла вами пограти. Зірки, почувши її прохання, відбилися в краплях роси, і коли дівчинка прокинулася, вона побачила, що вся галявина перед будинком всіяна білими сріблястими маргаритками
Сонце вранці запитало маргаритки:
- Чи задоволена ти і не бажаєш чогось ще?
- Дякуємо! - відповіла маргаритка. - Я задоволена. Дозволь тільки мені цвісти в будь-який час року. Я дуже люблю дітей і радію, коли вони грають зі мною. Так нехай ця радість ніколи не припиняється. Сонце в відповідь доторкнулося до маргаритки одним зі своїх променів і залишило в самій серединці жовтий кружок, чому пелюстки розсунулися в сторони, точно промені від сонячного сяйва ». (Золотницький Н.Ф. «Квіти в легендах і переказах». 1913).
Переклала на українську мову 29.06.19 8.10