Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Друга сторінка родовіду
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Друга сторінка родовіду
Продовжуючи шукати інформацію про родовід ознайомилася з даними про землевласників Російської імперії, знайшла там одного з прізвищем, як у мого дідуся Чалик Іван Олексійович.
Ознайомилася з цікавими історичними даними В.А. Сероухова (ВГД forum.vgd.ru/1363/71073/)
Історія поміщицького землеволодіння на Катеринославщині нетривала. Менш 150 років. Біля її витоків стояв Григорій Потьомкін, який почав роздавати землі Вольностів Запорозьких відразу після ліквідації Січі в 1775 році. Звернення до документів, які свідчать про роздачу землі, не залишає і каменя на камені міфу про те, що землі Запорізьких вольностей були захоплені російськими поміщиками. У документах цих вказані звання і посади осіб, які отримали землю. Це представники запорізької старшини, військові та чиновники адміністрації Катеринославського намісництва і губернії. Пізніше, коли я почну публікувати списки, стане очевидним, що людей прийшлих серед осіб, яким була роздана земля, прийшлих не було. До 1791 року в Катеринославській губернії значилося 513 дворян -землевладельцев. Ця цифра вбачається з листа Миколи Капніста- Катеринославського губернського предводителя дворянства Катерини II. (РГАДА, фонд 16, опис 1, справа 697, листи 1-2 оборот) Цей лист я досліджував в РГАДА 2 дня назад. У ньому крім прізвища Капніста інших прізвищ немає.
РГАДА, фонд 16, справа 697, арк.1 - 2 оборот Лист Миколи Капніста Катерині II.
Мало хто знає про те, що раптова смерть Григорія Потьомкіна викликала паніку серед Катеринославського дворянства. Ніхто з отримавших землю на підставі розпоряджень Потьомкіна документів на землю не мав. Від імені 513 осіб Катеринославського дворянства було складено прохання до Катерини, з яким в столицю поїхав Катеринославський губернський предводитель дворянства Микола Васильович Капніст. Суть прохання полягала у виданні іменного Указу Сенату з викладом права власності на землю 513 осіб. Як викладає Капніст в своєму зверненні прохання від зборів дворянства Катеринославського подано до доповіді Катерині в травні місяці, а сам він перебуває в столиці більше року. Звернення Миколи Капніста було розглянуто. Катерина II видала Маніфест, але не іменний оскільки відомості про роздані Потьомкіним землі зберігалися в межових документах
Переклала на українську мову 4.08.19 8.54
Ознайомилася з цікавими історичними даними В.А. Сероухова (ВГД forum.vgd.ru/1363/71073/)
Історія поміщицького землеволодіння на Катеринославщині нетривала. Менш 150 років. Біля її витоків стояв Григорій Потьомкін, який почав роздавати землі Вольностів Запорозьких відразу після ліквідації Січі в 1775 році. Звернення до документів, які свідчать про роздачу землі, не залишає і каменя на камені міфу про те, що землі Запорізьких вольностей були захоплені російськими поміщиками. У документах цих вказані звання і посади осіб, які отримали землю. Це представники запорізької старшини, військові та чиновники адміністрації Катеринославського намісництва і губернії. Пізніше, коли я почну публікувати списки, стане очевидним, що людей прийшлих серед осіб, яким була роздана земля, прийшлих не було. До 1791 року в Катеринославській губернії значилося 513 дворян -землевладельцев. Ця цифра вбачається з листа Миколи Капніста- Катеринославського губернського предводителя дворянства Катерини II. (РГАДА, фонд 16, опис 1, справа 697, листи 1-2 оборот) Цей лист я досліджував в РГАДА 2 дня назад. У ньому крім прізвища Капніста інших прізвищ немає.
РГАДА, фонд 16, справа 697, арк.1 - 2 оборот Лист Миколи Капніста Катерині II.
Мало хто знає про те, що раптова смерть Григорія Потьомкіна викликала паніку серед Катеринославського дворянства. Ніхто з отримавших землю на підставі розпоряджень Потьомкіна документів на землю не мав. Від імені 513 осіб Катеринославського дворянства було складено прохання до Катерини, з яким в столицю поїхав Катеринославський губернський предводитель дворянства Микола Васильович Капніст. Суть прохання полягала у виданні іменного Указу Сенату з викладом права власності на землю 513 осіб. Як викладає Капніст в своєму зверненні прохання від зборів дворянства Катеринославського подано до доповіді Катерині в травні місяці, а сам він перебуває в столиці більше року. Звернення Миколи Капніста було розглянуто. Катерина II видала Маніфест, але не іменний оскільки відомості про роздані Потьомкіним землі зберігалися в межових документах
Переклала на українську мову 4.08.19 8.54
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
