На вістрі часу і на вістрі дня
Опинишся ти раптом у негоду,
Де вже панує і живе брехня
І п’є твою святу джерельну воду.

Як мовить слово – в серце попада,
Підступна, хижа, а красою вмита.
І трутою стає свята вода,
Коли її із вуст злодійських пити.

Де ж порятунок, де ота межа,
Що може лжу від правдоньки відсіять?
Народ сліпий ні на що не зважа,
Бо дивиться у землю. І не мріять

Йому про сонце – треба розігнуть
Горбату спину. Боляче. Для чого?
Пивка попити й п’яному заснуть
Під телевізор, де немає Бога.

Де тільки зрада і свистіння куль
Для виродження повного народу.
І вже ніхто не посилає дуль
Тому, хто випив кров і взяв свободу.

Бо як їх розрізнити, всі вони
Клянуться тим, чого ніяк не мали.
І совісті не маючи й вини
Несуть нам горе й смерть. Якби устали

Козацькі кошові і повели
Осліплений народ за долю й волю.
Бо нинішні злочинно завели
Увесь народ в тяжку й гірку неволю.

Розпродано земельки і краси
За трон, за землю і озерну воду!
Розрізнені вкраїнські голоси
Уже не прийдуть на майдан свободи.

Бо їх пофарбували, як щурів,
На синіх, і на білих, на зелених.
І щоб не об’єднались, з-за морів
Їм привезли керманичів чмалених.

Ось так і живемо, на цілий світ
Розкраяли державу, як хлібину.
Ніхто за це не матиме одвіт...
Невже ми не врятуємо країну?!