Сторінку і вогонь, зернину й жорен вал,
секири лезво і утятий волос –
Бог береже усе; а над усе – слова
любови і прощень, як власний голос.

В них б’ється рваний пульс і чути кости хруст,
і заступ гупотить; розмірні, глухуваті,
бо це життя – одне, вони зі смертних уст
виразніше звучать, ніж у надсвітній ваті.

О, Величе Душі, – уклін через моря,
за те, що їх знайшла: тобі і праху жменьці,
спочилій у землі, завдяченій стократ
за щирий мови дар в німоті уселенській.


-----------------

Иосиф Бродский

На столетие Анны Ахматовой

Страницу и огонь, зерно и жернова,
секиры остриё и усечённый волос -
Бог сохраняет всё; особенно - слова
прощенья и любви, как собственный свой голос.

В них бьётся рваный пульс, в них слышен костный хруст,
и заступ в них стучит; ровны и глуховаты,
затем что жизнь - одна, они из смертных уст
звучат отчётливей, чем из надмирной ваты.

Великая душа, поклон через моря
за то, что их нашла, - тебе и части тленной,
что спит в родной земле, тебе благодаря
обретшей речи дар в глухонемой вселенной.


Июль 1989