Ех, кохання, кохання! Ну хто я без тебе, скажи?
Ані бе, ані ме, працьовитий шматок протоплазми.
А з тобою - живу! В теплу пазуху вужиком "вжик"
І уже у раю! Кожен день не буденщина - празник.

Я дрімати не звик біля мавки, бо ще не скопець,
Не обвисли думки від безсилля, бо це - святотацтво.
Під небесним шатром чути ахи і стукіт сердець,
Славить бога снаги у алькові Еротова паства.

Чую музику сфер, водоспади амріти гримлять,
А журливий Ісус посміхнувсь, як побачив мій писок.
Де любов - там і Він. Утікає вся чортова рать,
Посварився мізинцем лише на гурток одалісок.

Я, напевно, святий, бо засіюю ниву життям,
Я, напевно, пророк - бачу долі майбутні зерняток.
Поспіх зайвий в трудах, бо не буде зі збіжжя пуття.
А у мене - тіп-топ. Пишний лан вам лишаю у спадок.

Вірші сіє народ, я нікого у цім не виню,
Поки Єва ще спить - я і сам борзописець моторний.
Опус цей допишу та у пазуху знову пірну,
Повторю з Камасутри священної номер коронний.

23.09.2019 р.

Утіште!

Знесла яйце в стодолі курка півню,
А я на мудрість нагострив перо:
Якщо вже цілувати - то богиню,
А пити - бренді чи гарячий ром.

І хай не умовкає чарок дзенькіт,
А руки обнімають стан гінкий.
Сироватка - це пійло для хореньких,
А ми дебелі, в салі хлопаки.

На повну жити - це таки наука!
А я - учитель! Гуру! Викладач!
Настоянка - на ранок (гарна штука!),
А на обід - вишневий спотикач.

І хоч давно зносилися обнови,
Зате у барі - Коблево, Шабо.
Лише от ніс чи зизий, чи бордовий,
І на похмілля голова бо-бо.

А королева - це для мене мрія,
Порвалася резинка у трусах.
А спирт підступно склеплює повії,
Сьогодні, як і вчора, знову сам.

Не складуються пазлики докупи,
Від слізок самоти вогка щока.
Якщо ковтну - ізнову ляжу трупом:
Жінки! Утіште в горі пияка!

23.09.2019 р.

знову про любов!

В ліжку ридма ридає Ерато,
У Пегаса порвалась шлеЯ.
Не пишіть про кохання, дівчата!
Для цієї роботи є я!

По Венері, піїте, не повзай,
Закусаю, неначе піт-буль.
Бо кохання - це тема серйозна,
На кошлате недбальство - табу.

Знову строчиш про циці м'якенькі
Та цілунки жаготні в кущах?
Ось візьму сатиричні обценьки
І смикну, щоб талант запищав

Та писати утік про природу
Чи про вітер спесивий між щогл.
Досить Еросу-звабнику шкодить!
Калапуцяти годі ніщо!

Я у гніві - собака скажений!
То кортить пописати чи нє?
...точить зуби колега на мене
Та каміння у пазусі мне.

23.09.2019р.

Покара

Безсюжетне мливо - що пеньок трухлявий,
Трохи про природу, трохи про любов...
Хай читач щасливий каже майстру "Аве!",
Я уже нездатен, голова бо-бо.

Модернову кашку спробуй - може звикнеш...
Флейта не у моді, в тренді козобас.
А у мене чисті поетичні вікна,
На переднім плані у цвіту Парнас.

А різьба нечиста. СкАбки у долонях,
Слово - горбкувате, рими - хай Бог ми...!
Потопив учора здуру епігонів
І за самострату снію у тюрмі.

Сам засів у клітці. Є цепок, намордник,
Аби не кусався та не гавкотів.
Без сатири ліпше пишеться народу,
В ґузно критиканство й гумору батіг!

А тюрма залізна. В самий раз для суму,
Ех, мені б до пари антилопу гну!
В мисці бачу віршик - добрячок підсунув,
Аби з голодухи ніг не простягнув.

24.09.2019 р.