Щось не так, щось змінилося в часі навіки,
І стрибай-не стрибай - все одно не дістанеш небес,
Просто щось заболіло тому чоловіку,
Що вмирати зібрався, натомість раптово воскрес.

Щось не так, щось тримає і тягне щосили за руку,
Силует над водою, жіночий тонкий силует,
Розтає невблаганно, надсадно мовчить про розлуку,
Відпускає нарешті - лети до далеких планет.

Прийде хвиля, огорне причал поцілунком,
Зашумить ненадовго, і знову розтане в імлі,
Відступає вода, та одна залишається думка:
Чи була вона тут, чи була вона десь взагалі.

Ось виходять човни на свою передвічну орбіту,
Місто світить, пульсує, комета вогнем розцвіла,
Щось не так, це, здається, кінець цього світу,
Місто-серце горить, хай згорає нарешті дотла.