Як хочеться мені згадати про дитинство.
Про чарівне шкільне життя
Про все оте, що вже пройшло –
Чому не має вороття...

... Ось пролунав шкільний дзвінок
Ми сіли всі за парти
Заходить вчитель у наш клас
Щоби урок в нас розпочати.

Йде фізика у сьомім класі
Цікава, й зовсім не проста
Бо вивчити задано теореми,
Які потрібні на усе життя.

З усмішкою учитель наш завжди
Веселий й жартівливий
І фізику поєднує з життям
Бо каже він – інакше
Не можливо.







Лунає сміх у нашім класі,
Бо запитує учителя Петро:
“Чи вчені написали цю задачу,
чи ви, учителю, придумали її щойно?”

Про цей урок забути я не можу
Бо він мов казка, ніби сон
Як хочеться в дитинство повернутись,
Щоби відчуть його чарівність знов.

Він був для мене, як те джерело,
З якого я напилася води,
Він для мене часткою того,
Щоб залишити спогад назавжди!