У березі хирлявіє береза,
І осокори сумом узялись,
Це мій останній, завершальний безум,
На честь того, що сталося колись.

І ще живий малий кавалок серця
У чорній скрині я замкну без слів,
Бо це вже не октава, але терція,
Це все, що я надбав і налюбив.

Це все, що після мене залишилось,
Усе, що не прийшло і не збулось,
І светри, ті, що куплені на виріст,
Не зношені чекатимуть когось.

Ще буде доля - вистражданим тактом,
Одна така на тисячу століть,
Усе, що є - не вийде поховати,
Усе моє - пульсує і горить.

Гарячих сліз розсипане намисто,
Хто нагадав мені таку красу,
На гору, де ховалося дитинство,
За пазухою горе понесу.