ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.05.11 13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.

У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим

Борис Костиря
2026.05.11 12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.

Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом

хома дідим
2026.05.11 11:56
мою печаль художник
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін

Тетяна Левицька
2026.05.11 09:30
На дворі розігралася спека —
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.

Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень

Іван Потьомкін
2026.05.11 09:03
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри

Вячеслав Руденко
2026.05.11 09:02
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.

І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,

Віктор Кучерук
2026.05.11 07:00
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...

Охмуд Песецький
2026.05.11 01:47
Нема чого прибріхувати про вік, а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим. На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках, і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона. А тебе цим часом тільки п

Володимир Бойко
2026.05.10 23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.

Євген Федчук
2026.05.10 15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл

Борис Костиря
2026.05.10 13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.

Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",

Вячеслав Руденко
2026.05.10 10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.

хома дідим
2026.05.10 09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи

Тетяна Левицька
2026.05.10 07:45
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.

Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,

Віктор Кучерук
2026.05.10 06:47
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.

Охмуд Песецький
2026.05.10 00:00
Дошкуляє запах димового нікотину, який осів на шторах ще не твоєї квартири, але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим, і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення – ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей і прогулянок - ні, не там, де тусуєть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Від матері до доньки
В сповиточку, люлі доню,
люлі немовлятко.
До матусі очка сонні,
туляться курчатком.

Тиша бродить попід тином,
матінка тихенько
заколисує дитину...
Ой, моя рідненька.

А роки біжать рікою,
стеляться барвінком -
до криниці за водою
ходить сива жінка.

Щебетала соловейком,
сонечком ясніла.
Як було давно це, ненько?
Голубонька біла

сіла на перила долі,
дивиться у вічі.
Запалило горе в домі
поминальні свічі.

Смерть на серці склала руки,
хмара небокраєм.
Діти, правнуки, онуки
матір проводжають.

Горобина гірко плаче
світу не вбачає,
а життя таке терпляче
квітне молочаєм.

Промовляє колискові,
котиться клубочком
і плекає у любові
донечок й синочків!

27.02.2020р.










 
 



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-02-27 14:23:06
Переглядів сторінки твору 2120
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.628 / 6  (5.602 / 6.23)
* Рейтинг "Майстерень" 5.628 / 6  (5.682 / 6.32)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.05.11 10:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Соболь (Л.П./М.К.) [ 2020-02-27 15:37:12 ]
Гарно, сумно і боляче, бо сам нещодавно пережив кожен рядок Вашого вірша...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-02-27 17:36:26 ]
Співчуваю, дорогий Миколо, бо втрачати матір це завше боляче! Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-27 20:53:45 ]
оце таки й філософське, Тетяно

в самому в тексті цікаве місце поминальних свічей, якби своєрідно нелінійно виходить,
& щось у цім є таки

можливо якби самому, то навіть продумувався би скоріше варіант із якими жалобними свічками
але.. бо тут ще знаєте, треба певну відвагу

звісно-зрозуміло лг=поетці-ові відчинені брами всіх скорбот, та все ж чисто з огляду на психосоматику
якась, обережність чи що, має місце, загалом

оце таке навіялося, безвідносно, вжеж

&
здоров’я Вам, насамперед,
всяко щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-02-27 21:08:12 ]
Дякую, дорогий Сонце Місяцю, за відгук!
Коли людина помирає запалюють свічі і моляться, поминають добрим словом і стравами, а свічки горить з коливом на столі. Тому так написала, як на душу лягло. Чомусь так швидко прийшов цей вірш, ніби мама підсказувала з потойбіччя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-02-28 22:27:54 ]
Життя у своїй глибині та розвитку подано у вірші. Так зворушливо все описано, проймає, бере за душу! Дякую тобі за чуйність, дорога Таню!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-02-29 08:25:14 ]
Дякую, дорогий Ярославе, за високу оцінку і те, що ти відчув цей вірш!