ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.10.09
21:52
кайфують нинішні герої
на лавках бунінських алей
їм наркодилери розносять
єлей
2024
на лавках бунінських алей
їм наркодилери розносять
єлей
2024
2024.10.09
21:14
немовби сновидіння раптом дощ
замстям без води та світла
з декором вирв & вікон битих
на склі поклеєний хрест-нахрест скотч
ніхто наразі більше не спішить
благий рятуючи пожиток
& рештки спалених автівок
замстям без води та світла
з декором вирв & вікон битих
на склі поклеєний хрест-нахрест скотч
ніхто наразі більше не спішить
благий рятуючи пожиток
& рештки спалених автівок
2024.10.09
18:31
Моє життя - прочитана поема,
Було все ясно з першої глави.
До долі я звертаюся на "ви",
Веду розмови на болючі теми.
Я вже купив журливі хризантеми,
Плету вінок з пожовклої трави.
Моє життя - прочитана поема,
Було все ясно з першої глави.
До долі я звертаюся на "ви",
Веду розмови на болючі теми.
Я вже купив журливі хризантеми,
Плету вінок з пожовклої трави.
Моє життя - прочитана поема,
2024.10.09
13:36
Наскільки б життя наше було пісніше,
Якби не стало пісень, казок і віршів.
Ба, навіть думать було б тоді годі
Про те, що причаїлось в слові Врода.
Отак би й ниділи в печернім кладовищі,
Якби не підказав Господь пісень, казок і віршів.
Якби не стало пісень, казок і віршів.
Ба, навіть думать було б тоді годі
Про те, що причаїлось в слові Врода.
Отак би й ниділи в печернім кладовищі,
Якби не підказав Господь пісень, казок і віршів.
2024.10.09
06:02
Пишаюсь тим, що вгледів лиш тебе
Поміж усіх розквітлих і пахучих…
Поміж усіх відомиших джерел
І вивів на дорогу до заручин…
Пишаюсь тим, що вимостив гніздо
Не будемо вдаватись до подробиць…
І на руках проніс понад Дніпром
Поміж усіх розквітлих і пахучих…
Поміж усіх відомиших джерел
І вивів на дорогу до заручин…
Пишаюсь тим, що вимостив гніздо
Не будемо вдаватись до подробиць…
І на руках проніс понад Дніпром
2024.10.09
05:03
На арені цирку,
В білих безкозирках, –
Їздили ведмеді
На велосипедах.
Потім у вудила
Запрягли горилу
І вона помалу
Слоника катала,
В білих безкозирках, –
Їздили ведмеді
На велосипедах.
Потім у вудила
Запрягли горилу
І вона помалу
Слоника катала,
2024.10.09
04:36
Сонцем закусують скирти,
буде туман на вечерю,
не одягаючи митри
тіло гамселить у двері:
«Бабо Палажко, дай кварту,
сала шматок і до сала,
лий-но сміливо півчварти*,
трунку завжди було мало»…
буде туман на вечерю,
не одягаючи митри
тіло гамселить у двері:
«Бабо Палажко, дай кварту,
сала шматок і до сала,
лий-но сміливо півчварти*,
трунку завжди було мало»…
2024.10.08
19:27
Тут Сонце розливає єлей на спекотні голови
І тріпоче жага у повітрі жаркими хвилями
І ти наче маревом, сірим розпеченим оловом
Заповнюєш діри на серці пробитім блакиттю.
Закликаєш позбутися рим, щоб писати про тебе більше.
Кректіти качками та жабами
І тріпоче жага у повітрі жаркими хвилями
І ти наче маревом, сірим розпеченим оловом
Заповнюєш діри на серці пробитім блакиттю.
Закликаєш позбутися рим, щоб писати про тебе більше.
Кректіти качками та жабами
2024.10.08
08:45
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2024.10.08
06:48
Вересневі дзвони… осторога
Кожен ранок страхами зоріє
Дивишся на небо як на Бога
Вибач мені, Матінко Маріє…
Де б небув, у нього задивлявся
Все чекав і думав, що узрію
В кого я, здогадуюся, вдався
Вибач мені, Матінко Маріє…
Кожен ранок страхами зоріє
Дивишся на небо як на Бога
Вибач мені, Матінко Маріє…
Де б небув, у нього задивлявся
Все чекав і думав, що узрію
В кого я, здогадуюся, вдався
Вибач мені, Матінко Маріє…
2024.10.08
05:58
Це дощ іде чи верби плачуть?
Ще жовтня не розтанув слід.
Зробилось листячко гарячим,
червоним, наче справжня мідь.
Зацокотять краплини дужче,
аж дряпають байдуже шкло.
Чого ти справді хочеш, юнче,
щоб знову стало, як було?
Ще жовтня не розтанув слід.
Зробилось листячко гарячим,
червоним, наче справжня мідь.
Зацокотять краплини дужче,
аж дряпають байдуже шкло.
Чого ти справді хочеш, юнче,
щоб знову стало, як було?
2024.10.08
05:12
А осінь ніяк не вгамується,
Раз бачиться ще наяву,
Як носиться листя по вулиці,
Вплітаючись звично в траву.
Під вітром дерева сутуляться
І щуляться від холодів, –
Цю осінь, немов безпритульницю,
Я б сам, аби міг, обігрів.
Раз бачиться ще наяву,
Як носиться листя по вулиці,
Вплітаючись звично в траву.
Під вітром дерева сутуляться
І щуляться від холодів, –
Цю осінь, немов безпритульницю,
Я б сам, аби міг, обігрів.
2024.10.07
20:48
Тяжкий діагноз цього віку...
бацила сказу у кремлі
вбиває нації малі
і поки бісяться великі,
на цілу голову каліки,
не буде миру на землі.
***
бацила сказу у кремлі
вбиває нації малі
і поки бісяться великі,
на цілу голову каліки,
не буде миру на землі.
***
2024.10.07
15:25
виціджуючи шпротину тут остатню
й олію хлібом яка дивина ж
персонаж чи типаж відступивши од рампи
бо на районі всім знаний дренаж
ностальгує достоту навіть симптоматично
оцеж була тема в пограти в квача
й олію хлібом яка дивина ж
персонаж чи типаж відступивши од рампи
бо на районі всім знаний дренаж
ностальгує достоту навіть симптоматично
оцеж була тема в пограти в квача
2024.10.07
13:44
Повітряна сирена у столиці,
волає ніби в серце ніж всадили.
В копицях причаїлися зірниці,
заплакали дощами небосхили.
Шукати дві стіни не буду, доню —
де б не сховалася, а доля знйде.
Своє відтанцювала на осонні —
волає ніби в серце ніж всадили.
В копицях причаїлися зірниці,
заплакали дощами небосхили.
Шукати дві стіни не буду, доню —
де б не сховалася, а доля знйде.
Своє відтанцювала на осонні —
2024.10.07
13:37
Змітає грудень крихти зі стола.
Мете метіль морозу на угоду.
Даруй мені хоч дрібочку тепла,
не завжди світло йде до нас зі сходу.
Чи є кінець завії на землі?
Тяжіють думи у такі хвилини.
Вбачаються на заметілі тлі,
мов краплі крові грона горобини.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мете метіль морозу на угоду.
Даруй мені хоч дрібочку тепла,
не завжди світло йде до нас зі сходу.
Чи є кінець завії на землі?
Тяжіють думи у такі хвилини.
Вбачаються на заметілі тлі,
мов краплі крові грона горобини.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.09.28
2024.09.25
2024.09.16
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
2024.07.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Левицька /
Вірші
Білий танок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Білий танок
Ми тремтіли душею,
вдихали п'янкі аромати
і звучали сердечно
мелодії дивні слова.
Незабутньо було
від любовної муки вмирати
й водночас воскресати
в обіймах палких божества.
На танцполі кружляли удвох
під мелодію вальсу,
стихла музика, ми розійшлися
по різних кутках.
Щоб не бачити смутку
печалі ти не обертайся,
поцілунок прощальний
холоне на чуйних губах.
Відпускаю - іди,
зачини за собою минуле,
перекресли, зітри
і не згадуй якою була.
Наш прекрасний танок
до сльози кого хочеш розчулить,
розітне серце навпіл,
втамує снагу з джерела.
Та, можливо, до щастя
ти знов доторкнешся рукою,
обернешся на зустріч
любові - один лише крок.
Я кружляла б цей вальс,
безкінечно і тільки з тобою,
хай іще раз кохання
запросить на білий танок.
05.03.2020р.
вдихали п'янкі аромати
і звучали сердечно
мелодії дивні слова.
Незабутньо було
від любовної муки вмирати
й водночас воскресати
в обіймах палких божества.
На танцполі кружляли удвох
під мелодію вальсу,
стихла музика, ми розійшлися
по різних кутках.
Щоб не бачити смутку
печалі ти не обертайся,
поцілунок прощальний
холоне на чуйних губах.
Відпускаю - іди,
зачини за собою минуле,
перекресли, зітри
і не згадуй якою була.
Наш прекрасний танок
до сльози кого хочеш розчулить,
розітне серце навпіл,
втамує снагу з джерела.
Та, можливо, до щастя
ти знов доторкнешся рукою,
обернешся на зустріч
любові - один лише крок.
Я кружляла б цей вальс,
безкінечно і тільки з тобою,
хай іще раз кохання
запросить на білий танок.
05.03.2020р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1263 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1263 seconds