Повезу тебе я у Самцхе-Джавахеті,
Там поважні пани і панянки шляхетні,
Там печери і храми, вино і бенкети,
Ти замовиш собі п'ятирічне ереті,
Королі і князі на старому паркеті
Закружляють у вічній своїй круговерті,
Танцюристи навколо гарячі і вперті,
І несила тримати цей вечір у серпні.
Буде жадібна ніч у Самцхе-Джавахеті,
Все це місто - тобі, всі скарби і монети,
Всі вогні у вікні, всі пісні й силуети,
Будуть литись слова, розпашілі сонети,
Буде плетиво тіл і безумство предметів,
Будуть руки і вигини, спини подерті,
Перехрещені ми, на землі розпростерті,
Так уміли кохати античні поети,
Так кохаємо ми - до нестримної смерті,
До нестямного болю на вістрі багнета,
І світитиме місяць - німий і відвертий
На знесилене ліжко, стільці і портрети,
І на ранок ти скажеш: я хочу померти
В один день із тобою, годині в четвертій,
За сто років приблизно. І наші скелети
Перехрещені вічно ховатимуть нетрі,
І ми будем удвох у Самцхе-Джавахеті,
І крім нас більш нікого на цілій планеті.