Нервово курить останню цигарку. Він бачить в ній спасіння, від... Від всіх проблем що рвуть його голову.
Але остання, була остання з пачки...
Він сидить із кимось, хто теж загубив свою душу, заливаючись кавою, розмовляючи до світанку. Їх зганяють перші сонячні промені. Розмова не допомогла. Але йому не спасти свою прокляту душу ні сигаретами, ні музикою, і навіть не алкоголем.
Музика... А музика це теж ліки.. Тільки вона є різна, як сотні, тисячі різних таблеток із своїм побічним ефектом. А... побічний ефект.. Він судити про всі не може... Адже він шукає в музиці не звук, а слова... Слова розуміння... Щоб... Зробити неможливе... Спастись... Чи прийняти не минуче. Він тоне в своїх думках... Як корабель у відкритому океані. У його корабля перегруз... Перевантажений він думками... Думками про минуле, все що було, тягне його на дно...

Алкоголь... Коли він не може більше терпіти, і щоб скинути налаштування Він... Він п'є, це не допомагає втекти від проблем, але... Але це допомагає звільнити чашу... І почати заново, заново її наповнювати. Це цикл в якому живе Він.
А також є ще дещо що помагає йому забути про тягар, груз, ношу яку несе саме Він. Він. Він картає себе саме через вас. Він не витримує цей суд... Цей продажний суд. Судять його, його душу не дивлячись на факти.

У цієї прози є логічне продовження, яке буде опубліковане наступним. Називається "Вирок"