Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
2026.01.29
11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
2026.01.29
10:42
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
і є душа – іще не скорена,
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
і є душа – іще не скорена,
2026.01.29
05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій СергоЗар (2003) /
Проза
Нереальні мисливці на привидів: Початок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нереальні мисливці на привидів: Початок
Сьогодні я розповім як ми полювали на привидів. Нас двоє. Я - Джеймс і мій напарник Адам.
Так з чого все почалось 40 років назад. Вийшли з технічного університету. Звісно ж у нас не було роботи. Так ось ми її довго не могли знайти, але стався один випадок про який ми прочитали в газеті.Там була стаття про те що в одному будинку оселився Полтергейст. Ми досить обізнані були в містиці бо передивились на той час майже всі страшні фільми =). А значить -ми не ібіческі герої і нічого нас неналякає(ми так думали).Взяли "необхідні речі", а точніше: каністру святої води, 10 срібних хрестів, півтори кілограма часнику, срібне зеркало і ще щось(не пам'ятаю).
Не знаю як ми тоді це все туди донесли, але ми вже там. Заходимо, поговорили з власником будинку(не з Полтергейстом)... Він розказав, що за місяць 10 раз проводку міняли, цілого майжне нічого і незалишилось. Ну а ми йому щоб він пішов прогулявся годинки так 2-3. Господар пшов... а ми залишились. Не пройшло і пів години як все почалось. Відкрились двері кухні(ми вже встигли обвішатись хрестами),впала ваза, вмикалася і вимикалася ел.техніка. Ми такі:
-Та ніфіга ж собі!!!
Кажу:
-Може давай звалимо звідси поки не пізно?
Він:
- Вже пізно. Ти ж чув як кляцнув замок?
-Чув.
-Значить треба якось його знищити...
"Ну ти й впертий, ск..."- подумав я.
Ми почали шукати що найбільш ціле і старовинне, бо там і ховається причина цієї фігні. На першому поверсі ми так нічого і не знайшли. Пішли на другий поверх. Бляааа!!! всі стіни в крові, одні двері горять, люстра іскриться, сліди копит на підлозі.
- Може підемо послідах.- кажу.
-Ну а як-же.
Зайшли в кімнату.Тут- то нам і стало ССТТРРААШШННОО!!!
Ліжко в крові на стелі прибите фалангами людських(а яких же і ще) пальців, могила посеред кімнати, стінив крові, тепер сліди не копит,а курячих лап і не на підлозі,а на стелі. Оскільки мені вже не було що втрачати(бо думав що помру) і я любив жартувати:
- А х ти ж придурок!!! Хіба тебе мама не вчила прибирати за собою. І вбивати обережніше, ти подивись що із стінами наробив. А ліжко чого не заправив? І іграшки позбирай. Можна ж цією куркою по болоті не ходити. Щас тебе в правий верхній куток поставлю. Будеш на роздроблених кістках стояти. Щоб коли я повернувся порядок був!
-Хахахахах... Ну ти й красава.Як тобі таке в голову прийшло?
-Виходимо.
Вийшли... постояли хвилин 5, зайшли. Чистота, кімната як новенька. Але тільки ми зайшли далі, двері закрилися. На них було написано "Хахаха - дуже смішно"(по латині).Я:
- Ти чого по дверях малюєш? Для цього є папірус.
Напис зник. Я обернувся і побачив ту саму річ. Ваза, якій поків 200-300. По правилах її потрібно було спалити. Тільки ми про це подумали - почала рухатись дверна ручка.Я знову:
- Ти дивись який! З ручкою не грайся - поломається.
Все затихло. І так - по правилах її потрібно спалити.Було все для цього. Але полазивши по карманах я не знайшов ні запальнички ні сірників.
-А в тебе щось є?-запитав я Адама.
-Блін і в мене немає.
- І що тепер робити?
-Виломуємо двері.
-Ок.
Разом:
- Раз, два, три.
Внеслись з розгону в двері. Ті тільки заскрипіли.
-А що в спальні робить молоток?-сказав Адам.
- Ти геній!!!- крикнув я.
Я взяв молоток і почав бити ним по замку. Замок розлетівся після ударів так 10-20. Але двері не відкривались.
-Давай вип'ємо святої води для хоробрості.
- Давай.- сказав Адам.
Випили.Оп'ять з рогону в двері. Двері злетіли з петель.
- Щось ці двері занадто бумажні. Це якось дивно. Як думаєш? - сказав я.
- Даа. Щось тут не чисто.
- Весь будинок не чистий. Ця малеча його кров'ю і болотом забруднила.
- Хахаха.- сказав Адам, якось саркастично.
Виявилось двері були підперті дверима.
- Схоже наш Полтер креативний.Навідмінну від інших. - сказав Адам.
- Угу.
Ми вибігли з вазою на двір.
- А вогонь?
-Блін.-відповів я.
-Вертаємось.
-Вазу тримай біля себе.
- Добре.
Зайшли ми назад в будинок.Забігли в кухню. А кухня - не кухня, а купа.Холодильник на підлозі,газ відкритий, Полтергейст кляцає вимикачем,стіл і стільці причеплені до стелі на місці люстри.
- Ах ти ж засранець! Я тобі щас дам. Забрав копито із вимикача!- все на подив затихло-Так де ж сірники?
- Ось. Пішли швидко!
Ми вибігли оп'ять.Кинули вазу у вогнище - вона згоріла.Як-раз прийшов господар.Ми:
-Думаємо вигнали його,але там такий бардак після нього...
-Я вже звик.-відповів господар.
Ми зайшли. Чистота,будинок як новенький.Госодар заплатив нам. І ми пішли.
Так почалась наша улюблена справа.
Так з чого все почалось 40 років назад. Вийшли з технічного університету. Звісно ж у нас не було роботи. Так ось ми її довго не могли знайти, але стався один випадок про який ми прочитали в газеті.Там була стаття про те що в одному будинку оселився Полтергейст. Ми досить обізнані були в містиці бо передивились на той час майже всі страшні фільми =). А значить -ми не ібіческі герої і нічого нас неналякає(ми так думали).Взяли "необхідні речі", а точніше: каністру святої води, 10 срібних хрестів, півтори кілограма часнику, срібне зеркало і ще щось(не пам'ятаю).
Не знаю як ми тоді це все туди донесли, але ми вже там. Заходимо, поговорили з власником будинку(не з Полтергейстом)... Він розказав, що за місяць 10 раз проводку міняли, цілого майжне нічого і незалишилось. Ну а ми йому щоб він пішов прогулявся годинки так 2-3. Господар пшов... а ми залишились. Не пройшло і пів години як все почалось. Відкрились двері кухні(ми вже встигли обвішатись хрестами),впала ваза, вмикалася і вимикалася ел.техніка. Ми такі:
-Та ніфіга ж собі!!!
Кажу:
-Може давай звалимо звідси поки не пізно?
Він:
- Вже пізно. Ти ж чув як кляцнув замок?
-Чув.
-Значить треба якось його знищити...
"Ну ти й впертий, ск..."- подумав я.
Ми почали шукати що найбільш ціле і старовинне, бо там і ховається причина цієї фігні. На першому поверсі ми так нічого і не знайшли. Пішли на другий поверх. Бляааа!!! всі стіни в крові, одні двері горять, люстра іскриться, сліди копит на підлозі.
- Може підемо послідах.- кажу.
-Ну а як-же.
Зайшли в кімнату.Тут- то нам і стало ССТТРРААШШННОО!!!
Ліжко в крові на стелі прибите фалангами людських(а яких же і ще) пальців, могила посеред кімнати, стінив крові, тепер сліди не копит,а курячих лап і не на підлозі,а на стелі. Оскільки мені вже не було що втрачати(бо думав що помру) і я любив жартувати:
- А х ти ж придурок!!! Хіба тебе мама не вчила прибирати за собою. І вбивати обережніше, ти подивись що із стінами наробив. А ліжко чого не заправив? І іграшки позбирай. Можна ж цією куркою по болоті не ходити. Щас тебе в правий верхній куток поставлю. Будеш на роздроблених кістках стояти. Щоб коли я повернувся порядок був!
-Хахахахах... Ну ти й красава.Як тобі таке в голову прийшло?
-Виходимо.
Вийшли... постояли хвилин 5, зайшли. Чистота, кімната як новенька. Але тільки ми зайшли далі, двері закрилися. На них було написано "Хахаха - дуже смішно"(по латині).Я:
- Ти чого по дверях малюєш? Для цього є папірус.
Напис зник. Я обернувся і побачив ту саму річ. Ваза, якій поків 200-300. По правилах її потрібно було спалити. Тільки ми про це подумали - почала рухатись дверна ручка.Я знову:
- Ти дивись який! З ручкою не грайся - поломається.
Все затихло. І так - по правилах її потрібно спалити.Було все для цього. Але полазивши по карманах я не знайшов ні запальнички ні сірників.
-А в тебе щось є?-запитав я Адама.
-Блін і в мене немає.
- І що тепер робити?
-Виломуємо двері.
-Ок.
Разом:
- Раз, два, три.
Внеслись з розгону в двері. Ті тільки заскрипіли.
-А що в спальні робить молоток?-сказав Адам.
- Ти геній!!!- крикнув я.
Я взяв молоток і почав бити ним по замку. Замок розлетівся після ударів так 10-20. Але двері не відкривались.
-Давай вип'ємо святої води для хоробрості.
- Давай.- сказав Адам.
Випили.Оп'ять з рогону в двері. Двері злетіли з петель.
- Щось ці двері занадто бумажні. Це якось дивно. Як думаєш? - сказав я.
- Даа. Щось тут не чисто.
- Весь будинок не чистий. Ця малеча його кров'ю і болотом забруднила.
- Хахаха.- сказав Адам, якось саркастично.
Виявилось двері були підперті дверима.
- Схоже наш Полтер креативний.Навідмінну від інших. - сказав Адам.
- Угу.
Ми вибігли з вазою на двір.
- А вогонь?
-Блін.-відповів я.
-Вертаємось.
-Вазу тримай біля себе.
- Добре.
Зайшли ми назад в будинок.Забігли в кухню. А кухня - не кухня, а купа.Холодильник на підлозі,газ відкритий, Полтергейст кляцає вимикачем,стіл і стільці причеплені до стелі на місці люстри.
- Ах ти ж засранець! Я тобі щас дам. Забрав копито із вимикача!- все на подив затихло-Так де ж сірники?
- Ось. Пішли швидко!
Ми вибігли оп'ять.Кинули вазу у вогнище - вона згоріла.Як-раз прийшов господар.Ми:
-Думаємо вигнали його,але там такий бардак після нього...
-Я вже звик.-відповів господар.
Ми зайшли. Чистота,будинок як новенький.Госодар заплатив нам. І ми пішли.
Так почалась наша улюблена справа.
Це моя перша спроба написати прозовий твір. Прошу написати коментар. І також вказати жанр до якого можна віднести твір бо я не знаю який підходить.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
