Хід Ваших думок, Юрію, мені вельми подобається :))

Ви мене не образили. Нічого проти еротики не маю. Я просто не бачу нічого у даному вірші, чим би можна було захоплюватися, або подивитися на сюжет по-новому. Ви б внесли якусь родзинку, щоб зацікавити читача... А так, нічого особливого. От якби Ви серед ночі голку у сіні шукали, то вже було би значно цікавіше. ;)

А ше краще замість голки - їжака, який випадково там збирав яблука. :)

Їжачок , їжачок!
Не тиснись під бочОк.
Не люблю голочОк,
Коли тіленько голе.
Та щось коле -
лиця наждачок... :)

Нє!
У кожної їжакової статі ("к статі") є свої
наждачки, але місце перебування варіюється в залежности від
густозаселеності на один кв. їжако-цаль. O!

Та це вже буде садо-мазо :)) Хоча їжачиха... це цікаво :)) Інгваре, де ж продовження сюжетної лінії?

Щоб шановна публіка не нудьгувала, зараз ще віршик на тему виставлю :))

Ваша поезія мені однозначно подобається, люблю щось таке з легкою еротикою;-)

Дякую, Варю :)) Хоча й сюжет банальний як на Мирославу :)))

Не хочу нікого образити, але вже про все писалось, абсолютно, можуть бути банальні рими, але сюжети... Мабуть ні. Хоча то суб"єктивно;-) Прошу;-)

Мирославо, я згідна, що про це вже писали і не раз :) Але якщо ця тема і далі надихає, чому б не писати знову про ці шалений гарячий серпень, шурхотливе сіно і солодкі млості? ;) Ахх, як у відпустку захотілося...

А до варіацій на тему їжачків пропоную вашій увазі отакий поетичний шедевр, на жаль, не українською :)

Wenn sich die Igel küssen, dann müssen, müssen, müssen,
sie ganz, ganz fein behutsam sein.

:)))

Тю, щось на "Ви" знову перейшла;-)

:))) перекладаю:
"Коли їжачки цілуються, вони повинні, повинні, повинні бути обережними" Ось! :))

Славно;-)

Вандо, мені одне і те ж читати не зовсім цікаво, якщо написано до всього ж так, що не викликає захвату. От наприклад, "сіно кололо спину" - досить звичайна фраза, а якби написати "сіно кусало спину", то вже, погодьтеся, сприймається з більшим інтересом. І акценту явного не розставлено, а через це не надто велика форма втрачає свою красу. До того ж, "пестив... розпусту" - це як?
Більше не повертатимусь до цього твору. Маєте запитання, пишіть на мило.
Щасти!

OK, OK, Мирославо, я зрозуміла Вашу позицію. Просто подумалося, що сама тема Вам не до душі ;-)

Привіт усім, радий, що у веселої компанії додалося прихильників. Я теж вважаю, що місця усім вистачить, і що є дуже серйозна поезія, і весела, радісна, грайлива. А ще думаю, що весела і пустотлива є просто дитям серйозної і між ними дуже природні стосунки.
Щодо самого вірша, то, перепрошуючи за таке втручання, з огляду цільності композиції можливо є сенс "а" змінити на "і"?
"І Місяць, що ..."
Але тоді "І з неба"?

Вандо, особливо дякую за їжачків :)))