Ви вміли легко, офіцери,
Вриватися в дівочі сни.
І шпори весело дзвеніли,
І голоси, і голоси.
І очі, що, мов діаманти,
На серці вирізали слід.
О юнаки, о генерали,
О ваш перерваний політ.
Своєю волею ви вперто
Долали скелі і серця.
Царями ви — на бойовищі.
І на балу. І до кінця.
Охороняє Бог вас, знали,
І серце матері без міри.
Колись ви - хлопчики,
сьогодні ж - ви офіцери.
І всі вершини — занизькими,
І — ніжним найчерствіший хліб.
О юнаки, о генерали
Минулих літ, минулих літ.
-----
І ось — на цій гравюрі давній
Ваш образ ще живе, не зник.
Знов бачу я, Тучков-четвертий,
Ваш дивний лик. Ваш ніжний лик.
Тендітна юнака фігура
І ордени всі золоті.
Я цілувала цю гравюру.
Пішли всі сни. Пішли всі сни.
О, як здається, ви любили,
Рукою повною перснів
ласкати коней ваших гриви
І пестити волосся дів.
У неймовірних перегонах
Ви прожили короткий вік
І ваші кучері шовкові
Засипав сніг.Засипав сніг.
Перемагали троє — сотні!
І мертвий не вставав з землі.
Ви були діти та герої,
Ви все змогли.Ви все змогли.
Такі зворушливі та юні.
А близько вже розплати час.
Але Фортуна була мати
Для всіх для вас. Для всіх для вас.
Перемагали і любили
А все пройшло без вороття...
Ви весело переходили
У небуття. У небуття....