«Хвальба сорочки не дасть».
«Надіявся дід на обід, та без вечері спати ліг».
«Не просім у Бога хліба, просім здоров’я».
«Думка за горами, а смерть за плечима».
«Не дивися високо – запорошиш око».
«Від своєї тіні не втечеш».
«Любується сам собою, як чорт писанкою».
«Хто хвалиться, той кається».
«Від слова «мед» язикові не посолодшає».
«Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде».
«Хвальби повні торби, та всі порожні».
(З української народної творчості)

Ще кілька літ тому хвалився він привселюдно:
«Не помічаю старості. Знаю, що їсти й пити.
А головне – не класти на серце зайвий клопіт.
Сказати б, глухою стіною відгородитися од світу.
Знавців, як жить, обходить смерть стороною».
І хоч мудреці й пророки, що перейшли за сотню,
Були далекі од цієї схеми, і далі він вважав, що молодий.
Та ось, як на собаці, рани перестали заживати .
Болячки почали одвідувать частіше..
«Дістала все ж і мене триклята старість»,-
Скаржиться тепер тим, перед ким хвалився.
Став богомільним. І в молитвах благає
Забутого ним Бога: здоров’ям наділити, а не віком.