Бабиного Яру невигойна рана
Муляла, говорять, декому в верхах.
Від одної згадки вже було погано
І блукав душею підсвідомий страх.
Щоб спокійно спати, валідол не пити,
Вирішила влада покінчити з тим,
Дамбою від світу яр відгородити
І брудний відстойник спорудити в нім.
Спорудили дамбу, наче зав’язали
Рану незажиту в ганчірки брудні.
Від людей навіки пам’ять заховали,
Як вони гадали, глибоко на дні.
Та земля наруги тої не стерпіла
І зламала дамбу силою води.
Наче гній із рани, хвиля покотила,
Принесла з собою страшної біди.
Нагадала: рани треба не ховати.
Загноїться рана – що тоді робить?
Рану треба завше добре лікувати,
Хай воно і муля, хай воно й болить.