ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.08.01 23:06
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.

А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма

Світлана Пирогова
2026.08.01 22:52
Перед очима зорепад серпневий,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.

У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,

Ольга Садкова
2026.08.01 22:16
Мої слова звичайні й зрозумілі,
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.

Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі

Ігор Терен
2026.08.01 18:46
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.

***
Політика – це той дурдом,

Артур Курдіновський
2026.08.01 16:05
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.

Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,

Борис Костиря
2026.08.01 13:36
Я сльозою упаду на стяг,
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.

Я ніколи вже не відступлю

хома дідим
2026.08.01 11:43
понад безмежні провалля
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я

Віктор Кучерук
2026.08.01 06:55
Жити не можу без мрії
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав

Ірина Вовк
2026.08.01 03:53
…За 3 години до… …Сніг петербурзького дитинства тане, стікаючи брудною, холодною водою у Подєбрадах. Чужина. 1922 рік. Еміграція – це коли твоє минуле безжально відрізали ножицями історії, а теперішнє пахне вогкістю дешевої студентської їдальні та бід

Ольга Садкова
2026.07.31 22:18
Одна — світанок, інша — захід.
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.

Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку

хома дідим
2026.07.31 15:19
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа

Володимир Бойко
2026.07.31 14:44
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.

Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.

Борис Костиря
2026.07.31 13:33
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем

С М
2026.07.31 07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,

Віктор Кучерук
2026.07.31 06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо

Ірина Вовк
2026.07.31 05:55
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги) …Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року. За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Кабала вірності
Не нав`язуй вірності, кохана,
Ми – як вільні птиці – живемо!
Не ставай, прошу, моїм тираном,
Що на плечі одяга ярмо.

Я тебе любить не перестану,
Лиш не сунь ти душу в кабалу.
Не закуй в невидимі кайдани,
Не допомагай гидкому злу.

Це - воно коханню саван шиє.
Не на користь буде нам обом,
Як затягнеш ти петлю на шиї,
Зробиш вірності мене рабом!

Ревнощі і докорів ця злива,
І контроль тотальний з милих губ…
Що аж хочеться піти наліво –
Я ж таки козацький волелюб!

Будь же ненав`язлива і добра,
І не жаль мене, як та оса,
Бо як засичиш, неначе кобра,
Краще житиму тоді я сам!

Краще бути вільним і убогим,
Ніж ходить в напрузі по межі.
Нам дано це почуття від Бога,
То його терпінням бережім!

Більше довіряй, люби, кохана,
І чаруй, даруй тепло своє.
Я, повір, на іншу і не гляну,
Бо така краса у мене є!

24 квітня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-04-24 20:36:04
Переглядів сторінки твору 2362
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.632 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.632 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-04-24 21:47:40 ]
Дуже цікавий, глибокий вірш, Ярославе! Сильний, емоційний, багато у ньому філософії і почуттів, чоловічої сутності і фізіології пов'язаної з коханням. Мені, як жінці, дуже цікаво спостерігати за думкою чоловіка у відношенні до жінки. У деякій мірі з тобою погоджуюся, що ревнивість псує кохання і інколи призводить до поганих наслідків, чи розлуки. Люблю вірші, які залишають у душі слід і наводять на думку. ДЯКУЮ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2020-04-25 08:08:46 ]
Трохи суперечливий вірш, Таню. Якщо вірність це кабала, то нащо тоді шлюб? Питання...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-04-25 09:08:28 ]
Дякую, дорога Таню! Мені здається, що це - рецепт як для закоханої жінки, так і для чоловіка закоханого! Все має бути вільно, без примусу і нав"язування! І тоді буде повна гармонія і любов!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-04-25 09:14:39 ]
Сашко, ти як завжди, не в"їдеш глибоко в суть, і ковзаєш по поверхні...
Шлюб - це вже елемент примусу, невидимі кайдани самі по собі. Вірність може існувати і без шлюбу, коли не тисне ота печатка в паспорті. І це найкращий варіант, тому він - добровільний, кожна із сторін бере сама на себе відповідальність за збереження родини і є вірною добровільно, без примусу. А коли хтось когось тиранить, ревнує, ще й безпідставно, нав"язує вірність, ніби закабалює, тоді і виникає внутрішній протест і відторгнення нав"язування, яка може привести до розриву відносин.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2020-04-25 18:40:16 ]
Розумію, друже. Ще й як розумію. Я жив з дружиною без печатки в паспорті 10 років. Потім з'явилася печатка, бо так було треба. І скажу таке: в стосунках нічого не змінилося. НІЧОГО! А знаєш чому? Тому що була збережена подружня вірність. І ревнощів як не було, так і немає. Тому для мене вірш трохи дивний, хоча й зрозумілий.
Але універсального рецепту для кожної окремо взятої сім'ї теж немає. Скільки людей - стільки й рецептів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-04-25 23:02:13 ]
Вірш тобі дивний, тому що ти його підганяєш під свою життєву схему. А в кожному окремому випадку ці схеми різні, і те, що підходить тобі, не підходить іншим. У тебе не було ревнощів, а в інших вони були, от і виникають різні життєві колізії, які породжують такі вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2020-04-25 19:55:09 ]
53 роки я в шлюбі, а жодного разу не спитав дружину, чи любить вона мене, чи вірна мені чи ні. Мені здається, що найбільше клянуться в любові й вірності ті, хто схильний до зради.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-04-25 23:59:19 ]
Дорогий пане Іване, я дуже радий, що у Вас таке становище в родині, така гармонія стосунків і стабільність! Ви не питали дружину, а вона Вас не питала! Чудово! А може Ви ходили собі наліво, а вона - собі! І вас обох це влаштовувало, а Ви не вчиняли скандалів, бо воліли спокою! А на старості років уже хоч-не-хоч, а будеш вірним, бо так не загуляєш, як можна в молодості чи в зрілості!
Ви не питали, то це не значить, що і всім іншим треба так робити. У кожного ситуація своя. Вам не треба про вірність нагадувати, а хтось не впевнений в собі, і йому треба нагадувати про це по три рази на день!
Головне, щоб художній твір знайшов те, що властиве всім хоч потрохи, тоді він має якусь цінність.
Сушко, наприклад, так і не второпав, що у вірші йдеться не про пропаганду подружньої зради, а лише про те, що не можна нікому нічого нав"язувати, в тому числі і вірності. І ревнувати, і без кінця нагадувати про це. Тому, що це може призвести саме до подружньої зради, або взагалі - до розриву подружніх відносин. От і все!