У степу зоріло, з Криму йшли козаки,
Напували коней у Бегім-Чокраку.
З Криму йшли козаки, стали відпочити,
Степову пилюку трохи з себе змити.
Прохолодну воду коні п’ють хапливо,
Вітерець вечірній їм куйовдить гриви.
А козаки з сміхом кинулись купатись
Їм в степу широкім нікого боятись.
Татарву побили, турків полякали,
Ті аж до Стамбула, мабуть, утікали.
За горбом високим сонечко сідає,
Десь там Україна вже на них чекає.
Десь там витирає виплакані очі,
Стоїть при дорозі з ранку і до ночі.
Козаки щасливі, що похід удалий,
Не спішать додому, відпочити стали.
Молоді у річці плещуться юрбою,
А старий отаман хита головою:
Молоде-зелене, що із нього взяти,
Їм би дівок гарних та потанцювати,
Їм би ще ходити десь на вечорниці,
А не в чистім полі з бусурманом биться.
Хай гордиться ними ненька-Україна –
Ні один не зрадив, ні один не кинув,
Ні один татарам не підставив спину
І, коли вже гинув, то достойно гинув.
В отамана серце краялось від болю,
А козакам, наче, і не було бою
Хлюпають козаки, весело регочуть
Про печальну долю,навіть, чуть не хочуть.