Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
2025.12.15
07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Попри слюнь від всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Ромео & Джульєтта постфактум
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ромео & Джульєтта постфактум
***маленька андеграундна сюреалістична гумористично - іронічна поема**
Верона це не макарони.
Спитай, хто не знає! Катма...
Принишкли на вітах ворони,
Бо ніч. І бояться примар.
Є привід... Солідне склепіння
"а-ля монументоупир"...
Там привидів дивні шипіння
Підслухав Великий Шекспір...
.................................................
- а знаєш, Ромео... Аби ти
У дім мій тоді не зайшов,
Тібальту б не бути убитим,
І з нас не робили би шоу...
Щасливої долі з Парісом
Нам шал дарував молодий
Зі свіжонасадженим лісом
Малечі, що я народи-
ла... Гладила ніжно голівки
І пестила їх рученя-
та... Фільмів заюзані плівки
Про наше кохання щодня
Піарять і важчає дихан-
ня пилом облізлих куліс...
На лихо закохана втіха ...
Пробач... Утомилася... Пліз!..
.................................................
- а знаєш, Джульєтто... Аби я
Тобі у вікно не заліз,
Пішов би тоді до повії,
Екскюз мі, зізнАюся... Пліз!..
З роками "рішалою" клану
Я став... Одружився... Знуднів...
Але залишився тим самим
Лихим авантюрником... Ні!..
Я був би господарем дому
І, втомлений станом сімей-
ним, трохи гетеросодому
Подалі завів од очей...
Без тебе нічого не значу
У п"єсі, що в вічності грать...
...аби на світанку не бачи-
ли, привидам варто поспать!..)))
.............................................
...а поряд тримає у хащах
Меркуціо п"яний Тібальт
Обіймами братніми. - нАщо
Ота недолуга журба
Акторів переднього плану,
Цей штучнорозіграний щем?
Ніяк не вгамуються!... А!.. Ну,
Налий-но отрути іще!..
....................................................
...у вічнозмораленім небі
Дзвенять неземні голоси,
Що зеленолітнім не треба
Довчасно скидати труси,
Хапатися гострих предметів,
Отрутою сьорбати чай...
...Та тільки Ромео, Джульєтти
Дорослішають зазвичай,
Рахуючи чи не до ста лі-
та... Знаєш!.. Коли молодий,
Того, хто читає моралі,
Відправиш відомо куди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120062106571
Верона це не макарони.
Спитай, хто не знає! Катма...
Принишкли на вітах ворони,
Бо ніч. І бояться примар.
Є привід... Солідне склепіння
"а-ля монументоупир"...
Там привидів дивні шипіння
Підслухав Великий Шекспір...
.................................................
- а знаєш, Ромео... Аби ти
У дім мій тоді не зайшов,
Тібальту б не бути убитим,
І з нас не робили би шоу...
Щасливої долі з Парісом
Нам шал дарував молодий
Зі свіжонасадженим лісом
Малечі, що я народи-
ла... Гладила ніжно голівки
І пестила їх рученя-
та... Фільмів заюзані плівки
Про наше кохання щодня
Піарять і важчає дихан-
ня пилом облізлих куліс...
На лихо закохана втіха ...
Пробач... Утомилася... Пліз!..
.................................................
- а знаєш, Джульєтто... Аби я
Тобі у вікно не заліз,
Пішов би тоді до повії,
Екскюз мі, зізнАюся... Пліз!..
З роками "рішалою" клану
Я став... Одружився... Знуднів...
Але залишився тим самим
Лихим авантюрником... Ні!..
Я був би господарем дому
І, втомлений станом сімей-
ним, трохи гетеросодому
Подалі завів од очей...
Без тебе нічого не значу
У п"єсі, що в вічності грать...
...аби на світанку не бачи-
ли, привидам варто поспать!..)))
.............................................
...а поряд тримає у хащах
Меркуціо п"яний Тібальт
Обіймами братніми. - нАщо
Ота недолуга журба
Акторів переднього плану,
Цей штучнорозіграний щем?
Ніяк не вгамуються!... А!.. Ну,
Налий-но отрути іще!..
....................................................
...у вічнозмораленім небі
Дзвенять неземні голоси,
Що зеленолітнім не треба
Довчасно скидати труси,
Хапатися гострих предметів,
Отрутою сьорбати чай...
...Та тільки Ромео, Джульєтти
Дорослішають зазвичай,
Рахуючи чи не до ста лі-
та... Знаєш!.. Коли молодий,
Того, хто читає моралі,
Відправиш відомо куди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120062106571
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
