Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,
Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.
Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить
і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді
у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Святое в Святом (Чернигов)
Взмолился к Богу человек,
услышан был, и был крещен
на озере о Десне он.
Крестилась Русь и он крещен.
Водою с Духом награжден,
и с детства стала благодать
его потомков утверждать.
Святую рощу где видать,
да озера Святого гладь,
Чернигов люд, за ратью рать,
во имя Бога стал крещать.
И ныне озеро то есть.
В нем бывших поколений весть,
В нем воля нашего Творца
и мысль как возлюбить Отца.
2020
Святое в Святом
« егда како обратить Богъ Рускую землю в покаяние,…»
ЛѢТОПИСЕЦЬ РУСКИЙ
ПОВѢСТЬ ВРЕМЕННЫХЪ ЛѢТ
ЧЕРНОРИЗЦА ФЕДОСЬЕВА
МАНАСТЫРЯ ПЕЧЕРЬСКАГО
Летопись по Ипатскому списку
И были крещены в один день сторонники прозревшего по крещении князя Володимера.
И богатые, и убогие, и нищие люди Руси вместе в Киеве на Подоле у реченьки Почайна в водах Днепра и во втором по значимости граде Руси – Чернигове – в озере одесную Десны реки, ныне именуемом Святое. И день сей четверг, 15 августа. 989г. по Р.Х. (лето 6497 от с.м.), Успение Пресвятой Владычицы нашей Богородицы и Приснодевы Марии.
И да, крещенным и обращенным в покаяние ДОСТОЙНО было бы в наши дни оказать должное внимание этому месту:
Памятный знак в честь крещения черниговцев в 989 году (Чернигов)
Координаты: 51°27'50"N 31°17'22"E (51.464054, 31.289668)
расположенному в урочище Святом на территории Новозаводского района Чернигова.
Святому в Святом.
Да будет так.
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
