обі не хочеться сну,
Як і цю весну.
Тобі не хочеться мрій
В темноті нічній.
А ми вдихаємо дим,
Такі дикі і вперті,
Не задумуємось тим, що любов може будь-що
На грані життя та смерті.
Обставини кидають в нас свої отрути,
Що не хочеш бачити й не хоч нічого чути
У голові сплітаються усі складні маршути
Не хочу виділятися, я хочу просто бути
Давай до справи
Досить цих розмов
У мені, наче в океані, закипає кров
Ти так і не шукаючи, мене одну знайшов
Влюбив у душу,
Й після того більше не пішов.
Можливо, так буває,
Й саме так бува любов?
Що вона є понад розладів,
І понад всіх умов.
Я вірю, я жадаю віри знову
Знов і зров
Допоки не буватиме ніяких установ.
Мені не хочеться сну -
Я уб‘ю весну.
Що не так роблю?
Не знайти жалю.
Просто я тебе
Понад все люблю.