Пливуть чайки Чорним морем,
Пливуть з полуночі,
Сагайдачний на Царгород
Подивитись хоче,
Обкурити його димом
Козацьких мушкетів,
Щоб дісталося, як Криму
З козацьких бешкетів.
Пливуть чайки Чорним морем
До султана в гості,
А він виїхав у гори
Розім’яти кості.
Йому ловів закортіло,
Звірини побити.
Аж козаки налетіли,
Що його робити?
Пройшли чайки по Босфору,
Нікому спинити
І заповзялися скоро
Цареград палити.
Запалили Архіокой,
Мізовня здиміла,
Стрілянина на всі боки
Містом полетіла.
Розгулялася голота,
Ріже, тягне, палить
Попід самії ворота
Уже зуби скалить.
А султан усе то бачить
І усе то чує,
У Царгород швидко скаче,
Яничар мордує,
Гонить клятих на галери
Козаків ловити,
А ті вперлися у берег,
Не бажають плити.
Вже султан зубами креше,
Грізно брови супить,
Непокірним палі теше
Та киями лупить.
Ледве впер їх і відправив
Козаків догнати,
Бо вже ті, зробивши справу,
Встигли повтікати.
Загрузили чайки свої
Усіляким крамом,
Ледь видніють над водою
Своїми бортами.
Козаки не поспішають,
Успіхові раді,
А вже й турки насідають,
Видніють позаду.
А ще ж тільки до Дунаю
Дістались небоги,
Попереду ще чекає
Далека дорога.
Налягають козаченьки
На весла щосили,
Просяться в Покрови-неньки
Аби захистила.
Увесь день летіли чайки
Неначе на крилах,
Без гармидеру, без лайки
Козаки пітніли.
А як тільки сонце сіло
І пітьма упала,
Чайки біг свій зупинили
І назад помчали.
Пливуть турки, не чекають
Ніякого лиха,
Весла по воді плескають,
Вітер віє стиха.
А паша сидить у себе,
Каву попиває
Та на зоряне на небо
Скоса поглядє.
Усе думає, чи завтра
Козаків впіймає
І усяку кару-страту
На них вигадає.
Та козаків йому довго
Шукать не прийшлося,
Бо вони самі до нього
Завітали в гості.
Налетіли, обступили
Галери високі
Та гаками зачепили
За борти широкі.
А другії дьогтем мажуть
Та галери палять,
Треті ж ті галери кляті
В сокири цурпалять.
Лементує вража сила,
Не зна, що робити.
Ледве кілька галер вспіли
Вирватися звідти.
Подалися на Царгород
І звістку поне́сли,
Полетіли Чорним морем
На усіх на веслах.
Від турецької ж від сили
Мало що лишилось,
Що втекло, а що згоріло,
А що потопилось.
Кілька цілими козаки
Лише захопили,
Яничарів-небораків
В морі потопили.
А пашу в полон узя́ли,
На Січі згодиться.
До Очакова помчали
По легкій водиці.
Турок трохи подражнили,
Посміялись в вічі
Та галери й попалили.
Нащо вони в Січі?
Побували ж запорожці
В султанській столиці
У п’ятнадцятому році,
Сімнадцятім віці.