А життя - недописана книга:
День нові продукує абзаці.
Проростають крізь мури, крізь кригу
Ретроспекцій вразливі ерзаці.
Тут сюжет свій у кожного, звісно ж.
І наратор - свій, дієгетичний -
У рядках його думці затісно:
Розквіта і в сюжетах дотичних.
Часопростір розказаних фабул -
Найцінніших чекань то відгомін:
Той момент, що півроку так вабив,
Вже для когось - віддалений спомин.
Є і автор-наратор, і критик -
Різні ролі та різні подоби:
І всевідний творець, й аналітик ...
Все одна і та ж сама особа.
Найскладніше із жанром та родом:
Трохи драм, та ще більше - комедій.
Що було надважливе, те згодом
Відійде до числа інтермедій.
Повість-сповідь, роман чи поема?
Байка, ода, легенда чи казка?
Осягнути - найтяжча дилема:
Тут і пісня, і ліра, і маска.
Пунктуація теж специфічна:
Знак питання не мириться з комами,
І тире (часом) тут алогічне -
Як місток між двома "невідомими".
У крапок досить сили та чемності:
Як бар'єр між дрібним та вагомим.
А знак оклику (мрій нескінченності!)
Знищить смуток, зневіру та втому.
Хоч з найближчими і обговорює -
Обирає, що їй до вподоби,
Й всі сюжетні колізії створює
Тут одна і та ж сама особа
(Марина Лучицька, 20 листопада 2017 року)