Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.21
14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
2026.04.21
13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого.
Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій.
Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог.
Дика природа надто чутлива до диких звичаїв.
Коли відчуваєш листопад у квітні –
2026.04.21
12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…
2026.04.21
11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
2026.04.21
08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
2026.04.20
20:16
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
2026.04.20
17:51
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
2026.04.20
17:42
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2026.04.20
17:30
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
2026.04.20
15:08
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
2026.04.20
10:33
Олександр Чуркін (1903-1971)
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
2026.04.20
09:27
Сум…
Зупинилося серце чарівної жінки, знакової телеведучої, кінознавиці.
Саме вона у вересні 1995 року першою оголосила: «Вітаємо вас! В ефірі — "Студія 1+1!».
Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченк
2026.04.19
23:17
Насипана Юрку могила*
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
2026.04.19
22:59
Вона умовчує тайноти -
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
139. Для диригента. Псалом Давидів
Ти пізнав і вивчив мене, Господе,
Знаєш, коли сідаю і коли встаю,
Наміри знаєш мої оддалік.
Ще слова немає на язиці моїм,
А Ти уже, Господе, все знаєш.
Позаду і спереду Ти осягаєш мене
І кладеш на мене Свою долоню.
Дивовижна мудрість Твоя -
Недосяжна для мене.
Куди подінусь од Духа Твого
І куди втечу від лиця Твойого?
Підіймусь в небеса – там уже Ти,
Постелюся в пеклі – і там Ти.
Здіймуся на крилах зорі,
Оселюсь на краю моря,-
Там також Твоя рука,
Поведе мене й утрима Твоя правиця.
І сказав я: «Тільки імла сховає мене
І ніч, як день, для мене».
Але й імла не сховає од Тебе.
І ніч, як день, світить, імла – як світло.
Ти нирки створив мої,
Зіткав мене в череві материнськім.
Славлю Тебе, бо дивно створений я.
Дивовижні діла Твої,
І душа моя віда про це напевне.
Не сховалась од Тебе і суть моя,
Хоч і в таїні мене створено,
В глибинах землі надано форму.
Бовваном бачили мене очі Твої
І в книзі Твоїй записано всі дні,
Що створені будуть,
І один Ти призначив мені.
Які дорогі мені Твої помисли, Боже,
Яка ж їх сила-силенна!..
Намагаюся полічить,
А їх набагато більше, аніж піску.
Прокидаюсь – це значить, що я з Тобою.
Якби нечестивого Ти, Боже, вбив.
Кровожерці, одступіться од мене!
Злі речі вони говорять,
Вимовляють ім’я Твоє всує.
Тих, хто ненавидить Тебе,
Ненавиджу й я.
Хто ж виступа проти Тебе, з тим б’юся.
Лютою ненавистю ненавиджу їх,
Бо вони вороги й для мене.
Випробуй мене, Боже,
Пізнай моє серце й помилуй мене.
Пізнай і думки мої та побач,
Чи не йду шляхом печалі?
На вічну настанови дорогу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
139. Для диригента. Псалом Давидів
Ти пізнав і вивчив мене, Господе,
Знаєш, коли сідаю і коли встаю,
Наміри знаєш мої оддалік.
Ще слова немає на язиці моїм,
А Ти уже, Господе, все знаєш.
Позаду і спереду Ти осягаєш мене
І кладеш на мене Свою долоню.
Дивовижна мудрість Твоя -
Недосяжна для мене.
Куди подінусь од Духа Твого
І куди втечу від лиця Твойого?
Підіймусь в небеса – там уже Ти,
Постелюся в пеклі – і там Ти.
Здіймуся на крилах зорі,
Оселюсь на краю моря,-
Там також Твоя рука,
Поведе мене й утрима Твоя правиця.
І сказав я: «Тільки імла сховає мене
І ніч, як день, для мене».
Але й імла не сховає од Тебе.
І ніч, як день, світить, імла – як світло.
Ти нирки створив мої,
Зіткав мене в череві материнськім.
Славлю Тебе, бо дивно створений я.
Дивовижні діла Твої,
І душа моя віда про це напевне.
Не сховалась од Тебе і суть моя,
Хоч і в таїні мене створено,
В глибинах землі надано форму.
Бовваном бачили мене очі Твої
І в книзі Твоїй записано всі дні,
Що створені будуть,
І один Ти призначив мені.
Які дорогі мені Твої помисли, Боже,
Яка ж їх сила-силенна!..
Намагаюся полічить,
А їх набагато більше, аніж піску.
Прокидаюсь – це значить, що я з Тобою.
Якби нечестивого Ти, Боже, вбив.
Кровожерці, одступіться од мене!
Злі речі вони говорять,
Вимовляють ім’я Твоє всує.
Тих, хто ненавидить Тебе,
Ненавиджу й я.
Хто ж виступа проти Тебе, з тим б’юся.
Лютою ненавистю ненавиджу їх,
Бо вони вороги й для мене.
Випробуй мене, Боже,
Пізнай моє серце й помилуй мене.
Пізнай і думки мої та побач,
Чи не йду шляхом печалі?
На вічну настанови дорогу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
