Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.20
10:36
Не зліть Україну,
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?
2026.10.20
06:53
Уночі, задумою обнятий,
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?
2026.10.20
03:39
Майбутнє нібито належить молодим, але вирішують долі світу чомусь-то старі маразматики.
Взимку страшні не так морози, як відморозки.
Диктатора від серійного вбивці відрізняють лише масштаби злодіянь.
Питання влади в Україні для декого набагато ва
2026.10.20
00:14
могли би стрітися класично
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
2026.10.19
13:58
Я в море заходжу, у розум кипучий
Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
2026.10.19
13:54
З дев'ятого поверху зрію нову
тутешньої днини картину барвисту.
Дощ срібними згардами та падолистом
оздоблює зеленкувату траву.
Так дивно, бо літо, здається, стекло
іржавою хною по спраглій землиці,
а квіти буяють, соснові ялиці
тутешньої днини картину барвисту.
Дощ срібними згардами та падолистом
оздоблює зеленкувату траву.
Так дивно, бо літо, здається, стекло
іржавою хною по спраглій землиці,
а квіти буяють, соснові ялиці
2026.10.19
13:25
Палісандрами прикрашений,
За часів доби гнітючої,
До прихованого простору
Віднеси мій барельєф!
Там співати стану голосно
Міфи давнього блискучого
Для забутого півострова —
За часів доби гнітючої,
До прихованого простору
Віднеси мій барельєф!
Там співати стану голосно
Міфи давнього блискучого
Для забутого півострова —
2026.10.19
06:54
В темінь вгорнувшись поволі,
Сонце заплющило очі
І уляглося охоче
Поміж житами край поля.
Ніч опустила завісу
Соснам високим під ноги,
Щоби не йшли на дорогу
Тіні всілякі із лісу.
Сонце заплющило очі
І уляглося охоче
Поміж житами край поля.
Ніч опустила завісу
Соснам високим під ноги,
Щоби не йшли на дорогу
Тіні всілякі із лісу.
2026.10.18
23:47
околиця бозна-яких років
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
2026.10.18
22:44
Хтось любить пити каву,
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
2026.10.18
20:15
Поезіє, сонце моє оранжове!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриє тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником…
17 жовтня одному із найяскравіших поетів-шістдесятників, блискучому кіносценаристу і перекладачу, драматургу, громадському діячу й політику вип
2026.10.18
20:08
Йшла громадянська уже другий рік.
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
2026.10.18
17:35
Кроком перемітним,
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
2026.10.18
16:41
Такий посивилій юнак передчасно,
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
2026.10.18
12:12
Що це змінить?
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
2026.10.18
11:54
Там, де очi закритi вiд свiту,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
139. Для диригента. Псалом Давидів
Ти пізнав і вивчив мене, Господе,
Знаєш, коли сідаю і коли встаю,
Наміри знаєш мої оддалік.
Ще слова немає на язиці моїм,
А Ти уже, Господе, все знаєш.
Позаду і спереду Ти осягаєш мене
І кладеш на мене Свою долоню.
Дивовижна мудрість Твоя -
Недосяжна для мене.
Куди подінусь од Духа Твого
І куди втечу від лиця Твойого?
Підіймусь в небеса – там уже Ти,
Постелюся в пеклі – і там Ти.
Здіймуся на крилах зорі,
Оселюсь на краю моря,-
Там також Твоя рука,
Поведе мене й утрима Твоя правиця.
І сказав я: «Тільки імла сховає мене
І ніч, як день, для мене».
Але й імла не сховає од Тебе.
І ніч, як день, світить, імла – як світло.
Ти нирки створив мої,
Зіткав мене в череві материнськім.
Славлю Тебе, бо дивно створений я.
Дивовижні діла Твої,
І душа моя віда про це напевне.
Не сховалась од Тебе і суть моя,
Хоч і в таїні мене створено,
В глибинах землі надано форму.
Бовваном бачили мене очі Твої
І в книзі Твоїй записано всі дні,
Що створені будуть,
І один Ти призначив мені.
Які дорогі мені Твої помисли, Боже,
Яка ж їх сила-силенна!..
Намагаюся полічить,
А їх набагато більше, аніж піску.
Прокидаюсь – це значить, що я з Тобою.
Якби нечестивого Ти, Боже, вбив.
Кровожерці, одступіться од мене!
Злі речі вони говорять,
Вимовляють ім’я Твоє всує.
Тих, хто ненавидить Тебе,
Ненавиджу й я.
Хто ж виступа проти Тебе, з тим б’юся.
Лютою ненавистю ненавиджу їх,
Бо вони вороги й для мене.
Випробуй мене, Боже,
Пізнай моє серце й помилуй мене.
Пізнай і думки мої та побач,
Чи не йду шляхом печалі?
На вічну настанови дорогу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
139. Для диригента. Псалом Давидів
Ти пізнав і вивчив мене, Господе,
Знаєш, коли сідаю і коли встаю,
Наміри знаєш мої оддалік.
Ще слова немає на язиці моїм,
А Ти уже, Господе, все знаєш.
Позаду і спереду Ти осягаєш мене
І кладеш на мене Свою долоню.
Дивовижна мудрість Твоя -
Недосяжна для мене.
Куди подінусь од Духа Твого
І куди втечу від лиця Твойого?
Підіймусь в небеса – там уже Ти,
Постелюся в пеклі – і там Ти.
Здіймуся на крилах зорі,
Оселюсь на краю моря,-
Там також Твоя рука,
Поведе мене й утрима Твоя правиця.
І сказав я: «Тільки імла сховає мене
І ніч, як день, для мене».
Але й імла не сховає од Тебе.
І ніч, як день, світить, імла – як світло.
Ти нирки створив мої,
Зіткав мене в череві материнськім.
Славлю Тебе, бо дивно створений я.
Дивовижні діла Твої,
І душа моя віда про це напевне.
Не сховалась од Тебе і суть моя,
Хоч і в таїні мене створено,
В глибинах землі надано форму.
Бовваном бачили мене очі Твої
І в книзі Твоїй записано всі дні,
Що створені будуть,
І один Ти призначив мені.
Які дорогі мені Твої помисли, Боже,
Яка ж їх сила-силенна!..
Намагаюся полічить,
А їх набагато більше, аніж піску.
Прокидаюсь – це значить, що я з Тобою.
Якби нечестивого Ти, Боже, вбив.
Кровожерці, одступіться од мене!
Злі речі вони говорять,
Вимовляють ім’я Твоє всує.
Тих, хто ненавидить Тебе,
Ненавиджу й я.
Хто ж виступа проти Тебе, з тим б’юся.
Лютою ненавистю ненавиджу їх,
Бо вони вороги й для мене.
Випробуй мене, Боже,
Пізнай моє серце й помилуй мене.
Пізнай і думки мої та побач,
Чи не йду шляхом печалі?
На вічну настанови дорогу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
