***маленька поема***

Цей день відгорів... Відгримів... Відлунав...
І горнеться темряви кіт до вікна,
І місяць йому без упину
Шерстисту розчісує спину,
Аби він, муркочути лагідно, спав,
Котячих пазуриків не увіп"яв,
Невчасного зла не накоїв
Нічним скаженіючим боєм
На фронті... Чи лихом, можливо, в тилу...
...................................................
...не місяць у змозі розвіяти млу,
А наші серця молоді і
Думки, що плекають надії...
Ще скресне любов... Закінчиться війна...
І ми, підійшовши вночі до вікна,
Не грізні заграви побачим,
А ілюмінації... Наче
Відійде хвороба, недоля, журба,
Буденності побут... Ну справді, хіба
Бажать не у змозі у час цей
Країні полинуть у щастя?..
...................................................
- дай руку, кохана! Із ночі у день
Ми срібною стежкою нині ідем
По датах, котами поснулих,
У час, що минуле обнулить,
Не будячи їх... Хай минуле засне!
Дарунком від мене кохання кашне
Огорне оголеність пліч... Ну,
іди у цю ніч новорічну,
Мене обійнявши!.. З тобою разом
До Свята дорослодитячих казок
Останні лишаються кроки
Назустріч Прийдешньому року)))


© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120122704744