А що чекаєм ми, на що надіємось?
Чого ми хочемо?
Але ж не змінимось.
І все що відбувається під небом
Залишиться, засипле снігом.
І лише тільки чистий дощ
Зцілить,
Омиє нам обличчя,
Навіть душі
Очистить нам.
Відкриє очі
Вгамує помисли,
Отверзне вухи,
Щоб ми могли почути крик
В пустуючій пустелі наших душ
І хай благим той буде душ
Омиє нам всі рани.
А хто з нас звик грішити й жити?
Нехай покається!
І зарозумілим буть не варто
Вже все поставлено на карту
Нам треба просто жить…
Листком, колючкою, травою буть
І дочекатись, коли нас випадок
До храму приведе
Як шори суєта спаде
І буде лише Слово -
Слухай,
Не говори
Мовчи.

Кому потрібні оправдання?
Про щастя просьби і страждання?
Ми як метелики вночі
На світло линем без вагання
І не почує покаяння
Ні Бог,
Ні Син,
Ні Дух Святий!

А нам би крикнути, - Постій
Нас зрозумій,
прости,
помилуй!

Ти ж нас такими і створив
Що образ наш уже не Твій?
Тоді прости,
Прощай,
Не милуй!

Помилуй Господи,
Помилуй
Я грішний дуже тут стою
І ще немало нагрішу
Але помилуй,
Господи,
Прошу
Молю,
Мою,
Ти
Душу!