Витоптали душу України,
Зайди, ворогів страшна орда.
Хоч сини боролись до загину,
За майбутнє рідного гнізда.

І тому сьогодні так на часі
Наше слово вдома боронить.
У Криму, у зболенім Донбасі,
Промовчали ми єдину мить.

Ту, коли виходити всім разом
Треба нам було у ті часи.
А тепер крізь смерті і образи
Випивають кров з нас чортопси.

Топчуть нашу дорогу земельку,
Поманили зрадливо за гріш,
Вкинули безвіз в голодну пельку,
Щоби з дому люд тікав скоріш.

Витоптали, випалили долю,
Це ж коли відродиться життя?
Замість миру – смак гіркий юдолі.
Від світів – ні слова співчуття.

Нас тепер обходять стороною,
Роблять вигляд, що глухі й сліпі.
Убивають вороги війною…
Розп’яли Вкраїну на стовпі…