Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.08
15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
2026.02.08
12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
2026.02.08
11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
2026.02.08
09:09
Із Леоніда Сергєєва
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
2026.02.07
23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
2026.02.07
21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
2026.02.07
20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
2026.02.07
20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
2026.02.07
13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
2026.02.07
10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
2026.02.07
09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
2026.02.07
05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
2026.02.06
21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
2026.02.06
21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
2026.02.06
18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
2026.02.06
17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.07
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Лоботомія
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лоботомія
Сьогодні уранці зробив трансорбітальну лоботомію Рабіновичу, а увечері громадянинові Шарієві. Обох доправили в мою клініку зі столичної психлікарні імені академіка Павлова. Там видатні лікарі довго билися над їхньою біснуватістю, але все марно: як розмовляли скаженці російською мовою - так і розмовляють, як кусалися та плювалися - так і плюються, як кидалився екскрементами одне в одного - так і продовжували у тому ж дусі.
А завтра на полегшення від мук одержимості від моїх рук очікує пан Медведчук. Усі ця “свята трійця” має одні і ті ж симптоми хвороби: люто ненавидить Україну, бреше на неї де тільки може, водить дружбу з кремлівським сатаною.
Пан Шарій - керівник ютуб-каналу “Здохніть українці!” прикрився громадянством Іспанії та статусом біженця. Нині вельми модно ставати біженцями, спочатку натоптавши європейські банки украденою готівкою, аби потім було на що жити і вести підривну діяльність проти держави, яка їх і спородила.
Колеги переконували, аби зробив префронтальну лоботомію. Але я гуманіст, вважаю некоректним свердлити череп пацієнта. Хворий може несвідомо сіпатися, з отвору буде сочитися кров, та й звук під час свердління кістки неблагозвучний. А от трансорбітальна лоботомія - саме те: устромив шило для довбання льоду в кутик очниці, акуратно цюкнув молоточком, легесенько провернув на 40 градусів і ще раз цюкнув. І всьо! Пацієнт уже ніколи не буде буйним, навісним. А російську мову забуде до гробу. Їстиме що даватимуть, сидітиме сумирно та без гамівної сорочки.
За цей блискучий медичний винахід його автору - португальцю Антонію Егаш Монішу в 1949 році була присуджена Нобелівська премія. А першу операцію провели ще в далекому 1936 році. Тільки у Великій Британії до 1970 року зробили понад 20 тисяч лоботомій. А всього у світі - близько мільйона. Правда, останнім часом, цього намагаються не робити, хіба що буйним збоченцям-рецидивістам. Отаким от як цій трійці. Бо залишати їх сам-на-сам зі своїми болячками - це шкодити суспільству. Повинна бути надійна форма соціального захисту від отаких от типсусів.
А оскільки ми прямуємо семимильними кроками до Євросоюзу, то і гуманізм повинен бути на висоті. В Америці таких садовлять на електричний стілець, в інших країнах розстрілюють чи вішають. В Китаї щорічно розстрілюють більше тисячі осіб, не відстає від них і Іран. Там трохи менше тисячі. А Україна, незадовго до вступу до Ради Європи ввела мораторій на виконання смертних вироків, інакше б їй закрили туди дорогу назавжди.
Дехто каже, що краще призначати довічне ув“язнення. Але, скажімо, людині доведеться провести у стінах пенітенціарної установи до своєї смерті ще 40 років. Щорічні витрати на її утримання в Україні сягають 20 тисяч доларів. Чи можемо ми собі таке дозволити, якщо не вистачає грошей на багатотисячні зарплати державним чиновникам? Звичайно ж, ні! Краще провести лоботомію і подарувати родині безпечний овоч, аби вони їм опікувалися довічно. І дешево - і сердито.
І статут Ради Європи не порушується. А це святе. Бо людське життя - найвища цінність. Наче.
Є й обернена сторона медалі цієї благородної екзекуції.
Щойно прийшов, утомлений, з роботи - в двері нечемно погрюкали. Відчиняю, а там гурточок народних депутатів. Самий пузатий зняв капелюха, привітався і одразу взяв мене за роги.
- Бачили на ютубі, як ви проводили лоботомію ворогам України. У нас пропозиція: ми вносимо цього тижня законопроект, яким передбачимо таку процедуру щодо всіх зрадників України.
- Тобто?
- Ну, зловлять диверсанта чи людину, яка працює на ворожу розвідку - і одразу лоботомія. Гарантую: назбираємо потрібні 226 голосів для ухвалення поправок до Кримінально-процесуального кодексу. Створимо відповідний орган при Міністерстві охорони здоров’я, а вас призначимо туди на головну посаду.
- А як щодо злодіїв, які грабують Україну? Я б, наприклад, хотів, аби так чинили з усіма державними чиновниками, які мають яхти, літаки, багатогектарні маєтки та рахунки в закордонних банках і офшорних компаніях. Бо державний службовець повинен бути бідним як церковна миша і думати виключно про свою батьківщину. А якщо чиновник чи народний обранець ходить у золоті, то його - думки виключно про власне збагачення...
Мою пропозицію гості зустріли гробовою мовчанкою, парламентські мармизи скисли, Не встиг кліпнути оком - делегація розсілася по крутих ексклюзивних авто і чкурнула в сторону Конча-Заспи...
Ранок зустрів багатоголосим співом шпаків, які прилетіти в мій садок вити гнізда. В їхнє мелодійне сюрчання впліталася безкінечна дзюркітлива пісня жайвора в піднебессі. В ліжку, поруч зі мною, кублилася дружина, намагаючись знайти пульта від плазми. Клацнула, зайшла на ютуб, а там... Шарій!
Живий-здоровий, варнякає про погану владу в Україні та нахваляє Медведчука з Рабіновичем. І зрозумів, що і лоботомія, і гості-депутати - це тільки сон, марення розпаленої уяви. А винувата в усьому кумова бормотуха, якою він мене учора увечері почастував на риболовлі. Я коли прийшов додому, то необачно хекнув у сторону дружини, то вона зомліла і снопом упала на мої руки. Поклав її обережно на ліжко, зняв капці з натруджених ніг, накрив ковдрою аби мухи не кусали, а сам улігся дивитися передачу Шарія і задрімав...
- Жінко! - звертаюся до мого ясного сонечка.- Давай домовимося.
- Ну, кажи.
- Обіцяю тобі, що з кумом на риболовлю більше ніколи не піду. Але й ти мені теж дещо пообіцяй...
- І що?
- Не дивися програму Шарія, І мені не показуй. Інакше буде біда.
Вельми здивувалася моя берегиня, але згідливо труснула гривою. Відтоді пройшов уже рік. І ні вона, ні я свого слова не порушили. От що значить слово справжнього чоловіка!
05.03.2021р.
А завтра на полегшення від мук одержимості від моїх рук очікує пан Медведчук. Усі ця “свята трійця” має одні і ті ж симптоми хвороби: люто ненавидить Україну, бреше на неї де тільки може, водить дружбу з кремлівським сатаною.
Пан Шарій - керівник ютуб-каналу “Здохніть українці!” прикрився громадянством Іспанії та статусом біженця. Нині вельми модно ставати біженцями, спочатку натоптавши європейські банки украденою готівкою, аби потім було на що жити і вести підривну діяльність проти держави, яка їх і спородила.
Колеги переконували, аби зробив префронтальну лоботомію. Але я гуманіст, вважаю некоректним свердлити череп пацієнта. Хворий може несвідомо сіпатися, з отвору буде сочитися кров, та й звук під час свердління кістки неблагозвучний. А от трансорбітальна лоботомія - саме те: устромив шило для довбання льоду в кутик очниці, акуратно цюкнув молоточком, легесенько провернув на 40 градусів і ще раз цюкнув. І всьо! Пацієнт уже ніколи не буде буйним, навісним. А російську мову забуде до гробу. Їстиме що даватимуть, сидітиме сумирно та без гамівної сорочки.
За цей блискучий медичний винахід його автору - португальцю Антонію Егаш Монішу в 1949 році була присуджена Нобелівська премія. А першу операцію провели ще в далекому 1936 році. Тільки у Великій Британії до 1970 року зробили понад 20 тисяч лоботомій. А всього у світі - близько мільйона. Правда, останнім часом, цього намагаються не робити, хіба що буйним збоченцям-рецидивістам. Отаким от як цій трійці. Бо залишати їх сам-на-сам зі своїми болячками - це шкодити суспільству. Повинна бути надійна форма соціального захисту від отаких от типсусів.
А оскільки ми прямуємо семимильними кроками до Євросоюзу, то і гуманізм повинен бути на висоті. В Америці таких садовлять на електричний стілець, в інших країнах розстрілюють чи вішають. В Китаї щорічно розстрілюють більше тисячі осіб, не відстає від них і Іран. Там трохи менше тисячі. А Україна, незадовго до вступу до Ради Європи ввела мораторій на виконання смертних вироків, інакше б їй закрили туди дорогу назавжди.
Дехто каже, що краще призначати довічне ув“язнення. Але, скажімо, людині доведеться провести у стінах пенітенціарної установи до своєї смерті ще 40 років. Щорічні витрати на її утримання в Україні сягають 20 тисяч доларів. Чи можемо ми собі таке дозволити, якщо не вистачає грошей на багатотисячні зарплати державним чиновникам? Звичайно ж, ні! Краще провести лоботомію і подарувати родині безпечний овоч, аби вони їм опікувалися довічно. І дешево - і сердито.
І статут Ради Європи не порушується. А це святе. Бо людське життя - найвища цінність. Наче.
Є й обернена сторона медалі цієї благородної екзекуції.
Щойно прийшов, утомлений, з роботи - в двері нечемно погрюкали. Відчиняю, а там гурточок народних депутатів. Самий пузатий зняв капелюха, привітався і одразу взяв мене за роги.
- Бачили на ютубі, як ви проводили лоботомію ворогам України. У нас пропозиція: ми вносимо цього тижня законопроект, яким передбачимо таку процедуру щодо всіх зрадників України.
- Тобто?
- Ну, зловлять диверсанта чи людину, яка працює на ворожу розвідку - і одразу лоботомія. Гарантую: назбираємо потрібні 226 голосів для ухвалення поправок до Кримінально-процесуального кодексу. Створимо відповідний орган при Міністерстві охорони здоров’я, а вас призначимо туди на головну посаду.
- А як щодо злодіїв, які грабують Україну? Я б, наприклад, хотів, аби так чинили з усіма державними чиновниками, які мають яхти, літаки, багатогектарні маєтки та рахунки в закордонних банках і офшорних компаніях. Бо державний службовець повинен бути бідним як церковна миша і думати виключно про свою батьківщину. А якщо чиновник чи народний обранець ходить у золоті, то його - думки виключно про власне збагачення...
Мою пропозицію гості зустріли гробовою мовчанкою, парламентські мармизи скисли, Не встиг кліпнути оком - делегація розсілася по крутих ексклюзивних авто і чкурнула в сторону Конча-Заспи...
Ранок зустрів багатоголосим співом шпаків, які прилетіти в мій садок вити гнізда. В їхнє мелодійне сюрчання впліталася безкінечна дзюркітлива пісня жайвора в піднебессі. В ліжку, поруч зі мною, кублилася дружина, намагаючись знайти пульта від плазми. Клацнула, зайшла на ютуб, а там... Шарій!
Живий-здоровий, варнякає про погану владу в Україні та нахваляє Медведчука з Рабіновичем. І зрозумів, що і лоботомія, і гості-депутати - це тільки сон, марення розпаленої уяви. А винувата в усьому кумова бормотуха, якою він мене учора увечері почастував на риболовлі. Я коли прийшов додому, то необачно хекнув у сторону дружини, то вона зомліла і снопом упала на мої руки. Поклав її обережно на ліжко, зняв капці з натруджених ніг, накрив ковдрою аби мухи не кусали, а сам улігся дивитися передачу Шарія і задрімав...
- Жінко! - звертаюся до мого ясного сонечка.- Давай домовимося.
- Ну, кажи.
- Обіцяю тобі, що з кумом на риболовлю більше ніколи не піду. Але й ти мені теж дещо пообіцяй...
- І що?
- Не дивися програму Шарія, І мені не показуй. Інакше буде біда.
Вельми здивувалася моя берегиня, але згідливо труснула гривою. Відтоді пройшов уже рік. І ні вона, ні я свого слова не порушили. От що значить слово справжнього чоловіка!
05.03.2021р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
